Читати книгу - "Морок, Айрін Сторі Irene Story"

Нарешті Алекс згадав, що він теж тут присутній:

-        Це неможливо описати словами. Треба побачити на власні очі.

Кирило подивився спочатку на Олександра, а потім на мене.

-        Якщо там щось… Ну, пранк якийсь – я вас звільню. Обидва підете з редакції.

Алекс передав Кирилу свій гаджет. Перегляд тривав дві з половиною години. Я вперше подивилась ці відео повністю. Звісно частинами картинка була нечітка, змазана, але звук був зрозумілим. Ми всі чули і те, як хтось ходив по даху церкви, де ховались Іван та Світлана, і те, що розповідали місцеві мешканці про дивні вбивства. Заключне, десяте, відео було найкоротшим, але найстрашнішим. Майже нічого не було чути.

-        Це відео було завантажено і відправлено автоматично. Очевидно, що Іван, що Світлана, знали, що не повернуться…

Коли відео завершились, Кирило посидів пару хвилин, а потім встав і вийшов з кімнати. В Олександра очі були повні сліз. Він дивився ці відео навіть не вдруге.

Кирило повернувся з трьома келихами і пляшкою алкоголю.

-        Я хочу випити. Може й ви хочете. Не знаю.

Я знала, що не буду пити. Не час і не місце, щоб втрачати контроль.

-        Що не хочете? Ну, й правильно. Добре для мене…

Керівник відпив з горла пляшки.

-        Я не знаю, що я побачив.

-        Але ж…

-        Софіє, не перебивай.

Я замовкла.

-        Ще раз… Я не знаю, що саме я побачив. Але я знаю, що ЩОСЬ я побачив. В мене голова за сьогоднішній день йде обертом, але своїм очам я ще вірю. В мене єдине питання: чому ви показали це мені, а не пішли з цим в поліцію?

-        Нам не повірять. Скажуть, що монтаж. Або, що ми глузд втратили.

-        А я повірю і не скажу такого?!

-        Ви самі сказали, що вірите.

-        Я вірю не вам, а своїм очам. Це різні речі.

-        Ви допоможете?

-        Чим?

-        Тим, що підпишете офіційний документ, щоб ми могли виїхати у відрядження.

-        Добре. Підпишу.

-        Дякуємо.

-        Але я поїду з вами.

-        Ви?!

-        Я. І це не обговорюється. Не знаю, що там сталось. Не знаю, що там зафіксовано на відео. Але я точно знаю, що хочу дізнатись і побачити на власні очі.

Прошу всіх, хто читає написані мною книжки та додає їх собі в бібліотеку, підписатись на мене як на автора, щоб не пропустити нових ще більш захоплюючих історій!

[1] Вислів, що приписується давньогрецькому філософу Сократу (за свідченням філософа Платона).