Читати книгу - "Дикий бастард, Анна Лященко"

– Так, ти мене здивував… Ти кажеш, його звуть Барт? Пригадую, що кілька разів бачив його в казармах. Але він служить у зовнішній охороні, тож я з ним не стикався безпосередньо.

– Так, його десятник – Калтон.

– Знаю його… Ми вже почали пошуки, але гвардійці дуже злі на Барта. Я не розумію, Ердане. Невже так треба було оголошувати його дезертиром??

– Так ми можемо знайти його набагато швидше. Сам розумієш, ми повинні знайти Барта, перш ніж весь світ дізнається, що батько загуляв на боці.

– Грег – вдівець! І нічого поганого в цьому немає.

У відповідь я гарчу. Але потім, хоч і неохоче, зізнаюся:

– Судячи з дати народження нашого втікача, батько загуляв ще не бувши вдівцем. Він мав зв’язок на боці, коли наша мати ще була вагітна.

Чую, як гарчить Раян.Цієї подробиці я раніше не озвучував, але рано чи пізно він дізнався б.

– І коли ти збирався мені про це розповісти? – шипить на мене брат.

– Ось сьогодні й зібрався! – намагаюся хоч якось пом’якшити ситуацію, але Раян, хоч і не надто мені вірить, переводить розмову на іншу тему:

– Годі даремно втрачати час, треба розпочинати пошуки. Ізире, є що перекусити?

– Так, ходімо, покажу, де в нас тут «їдальня».