Читати книгу - "Звук Думки: Медитації на уявних звуках, Mr AnNiBa"

І тоді я бачу її. Надзвичайно величезну галактику, що висить переді мною, її спіралі обертаються, ніби споживаючи все навколо. Мільярди зірок, що об’єднуються в цей потік світла, все рухається, розтягується і стискається в середині цієї великої спіралі. Галактика живе, вона пульсує, її серце б’ється в такт з моїм власним серцем, і я починаю розуміти, що це — єдине ціле, де немає нічого випадкового. Я відчуваю, як кожна зірка всередині цієї галактики є частиною мене, а я — частиною її.

Він хотів показати необмежну силу свого Закону. І те, як безглуздо спиратися цій силі.

Це відчуття стає все сильнішим, але знову, як і раніше, я відчуваю біль. Гул все сильніший. Його потужність наростає, і я більше не можу думати. Все, що залишається — це просто переживати цей момент. Моя свідомість все більше зливається з космосом, відчуваючи це все як невід’ємну частину себе. Виникає відчуття, що я ніби занурююсь у безкраї глибини цієї галактики, стискаючись і розширюючись водночас. Моя свідомість і космос зливаються в єдине ціле, яке неможливо розділити.

Але цей гул і холод — вони не припиняються. Вони зростають, з кожною секундою вони стають сильнішими, нестерпнішими, і я відчуваю, як вони тиснуть на мою свідомість, мов величезний, несамовитий потік енергії.

Ні, їх вже давно не можна терпіти. Гул заглушив думки. Холод позбавив почуттів та емоцій. Тільки триматися…

Відчуття простору змінюється — він більше не є чимось обмеженим чи визначеним. Це більше не просто космос, це — безмежна енергія, яка, здається, охоплює все і завжди існує в кожному моменті. Я втрачаю відчуття часу, і здається, що цей гул ніколи не припиниться, як і цей холод. Вони обіймають мене з усіх боків, і я розумію, що це вже неможливо зупинити. Це відчуття стало моїм світом.

Космос, який я раніше бачив у своїй уяві, тепер став моїм реальним станом. Я перестав бути спостерігачем. Я став частиною цього гулу, частиною цього холоду, частиною цього безмежного простору, де існує лише нескінченний рух і енергія. Це більше не просто стан спостереження чи медитації. Це — моє існування в космосі. І цей гул і холод вже не просто зовнішні явища — вони стали частиною мене. Я частина цього, і це безумовно.

Час більше не має значення. Холод і гул стискають мої думки, але я більше не відчуваю страху. Ніщо не може зламати цей стан. Це саме той момент, коли я дійсно розумію, що означає бути частиною чогось значно більшого.

І ось тепер настав час зробити це, заради чого я пішов на це випробування.

(Питання та відповідь)

Дякую, що приділив свою увагу. Дякую, що не залишив без відповіді те питання, що так мене хвилювало.

Відпусти мене. С часом я повернуся, якщо дозволиш.

Гул стрімко стихає. Холод відступив, та майже не відчувається. Декілька миттєвостей насолоди навколишніми видами, що лежать за межами людської свідомості. Час повертатися…

Після приземлення

Після такої потужної медитації не поспішайте одразу в реальність. Залиште собі трохи часу, щоб повернутися в свій звичайний стан. Всі ці відчуття — гул, холод, космос — можуть ще довго залишатися з Вами, і це нормально. Не поспішайте їх «скидати» з себе, навпаки, дайте собі час, щоб відчути цей досвід повністю.

Почніть з простого. Потягніть пальці, зробіть невеликий вдих-видих і повільно поверніть увагу до свого тіла. Уявіть, що Ваше тіло — це якір, який допоможе Вам знову міцно стояти на землі після всіх цих космічних переживань. І дихайте глибоко, відчуваючи, як із кожним видихом Ви трохи більше повертаєтеся «сюди».

Зосередьтеся на своєму серці. Уявіть, що всі емоції та енергії, які Ви пережили, зібралися там у вигляді маленького світла. Це світло — Ваш новий досвід, новий ресурс. Нехай воно наповнить Вас відчуттям спокою і гармонії, ніби Ви пройшли через щось важливе і тепер стали сильнішим. Це все - вже Ваше надбання.

Якщо здається, що важко повертатися, згадайте про техніку «Самоспостереження» школи Гурджиєва. Просто почніть описувати кожну частинку свого тіла, і поступово відчуте себе цілісним, відчуйте, що Ви — це Ви, і Ви зараз тут. Це допоможе повернутися до звичайного стану без зайвого тиску.

А тепер далі — важлива частина: інтеграція. Просто побудьте у цьому стані стільки, скільки Вам потрібно. Якщо є бажання, можна зробити нотатки, записати свої думки чи відповіді, які знайшов. Це не обов’язково, але іноді записи допомагають зафіксувати відчуття.

Може, захочеться прогулятися або поговорити з кимось, хто зрозуміє Ваші відчуття. Головне — не ігнорувати свої потреби і дати собі час закріпити цей досвід.

Ця медитація незвичайна, і реакція на неї може бути різною. Декому після такої практики хочеться більше рухатися, декому — просто побути на самоті. Слухайте себе, робіть те, що здається правильним.

І так, не забутьте про «заземлення». Уявіть, як Ви «віддаєте» назад у землю зайву енергію, дозволяючи собі повернутися в спокійний, збалансований стан. Це можна зробити навіть фізично: доторкніться до чогось, що нагадує Вам про реальність — дерева, каміння чи просто землі.