read-books.club » Фентезі » Срібне яблуко, Анна Авілова 📚 - Українською

Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

31
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Срібне яблуко" автора Анна Авілова. Жанр книги: Фентезі. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 11 12 13 ... 173
Перейти на сторінку:

     Джейн подивилася у вікно, на вулиці вже починало сутеніти, судячи з усього, вона пробула непритомною пів дня.

— Меліса, а ви не могли б принести мені хоч якусь їжу. Я не їла цілий день. Якщо це можливо, звичайно.

- Так, звісно, я схожу на кухню і подивлюся, що лишилося після вечері. Леді Джейн, ви не повинні називати нас на "ви", ми всього лише служниці, а вас прийняли в нашій країні як шляхетну леді, ви лише друга людина, яка з'явилася з іншого світу, ви важлива особа.

— Друга людина? Але ця жінка, Вайолет сказала, що сирена у вас виє щоразу при появі людей з інших світів. Як тоді я можу бути лише другою людиною, яка прибула до вас, якщо у вас навіть сигналізація є для таких випадків? Чи та перша людина була такою жахливою?

- Ні, сирена спрацьовує, коли у нас з'являється "істота" з іншого світу. За багато років вони з’являлися з нізвідки вже багато разів. Але людина до вас була тут лише одного разу – 33 роки тому. Завжди були якісь чудовиська, які влаштовували руйнування і встигали вбити кілька людей, доки король не зупиняв їх. Тому всі досі налякані, розмови на вулицях лише про вас.

Після всіх цих слів Джейн все сильніше починала вірити, що вона справді не померла.

— Якщо істоти з іншого світу завжди були такі небезпечні, і навіть зараз всі схвильовані моєю появою, чому ж ви приймаєте мене як благородну даму, як свою гостю? Просто тому, що я не схожа на монстра?

— Не всі істоти були небезпечні. Та єдина людина, яка прибула в Айронвуд до вас, – батько короля. І його прибуття було надзвичайно важливою подією нашого світу. У нас усі його так і називають – Батько. Але не через те, що він батько короля, тоді наш нинішній правитель ще навіть не народився, а через те, що він урятував усіх від голоду і змусив землю знову родитися. Напевно тому король і наказав прийняти вас, як особу благородної крові. За вами доглядатиме Епс до того часу, поки король особисто з вами не зустрінеться. Люди бояться вас тільки тому, що останні істоти, які тут з'являлися, принесли на наші землі чимало горя. А про благородні вчинки Батька багато хто знає лише з розповідей, адже це було давно і наживо його бачило не так багато людей. А деякі, мабуть, бояться, що ви така сильна, як він, але спрямуєте свою міць на руйнування... От і Сара вас побоюється, тому й мовчить.

— Нічого я не побоююся, — раптом заговорила Сара, — просто досі пам'ятаю, як та багатонога тварюка вбила коваля Дейля, та й історію з гігантським восьминогом нам з дитинства не раз розповідали. Я розумію, що ви на вигляд не така страшна, а дуже гарненька, — вона сумно опустила свої глибокі сірі очі, — але мені все одно страшно, а може, ви раптом перетворитесь на щось моторошне.

      Меліса навпаки зовсім перестала боятися Джейн і дзвінко засміялася:

    — А може, леді Джейн, якраз буде такою ж величною як Батько, - вона  грайливо підняла брови. — І також змінить наш світ на краще, створить щось нове і водночас прекрасне. Чому б і ні? Я п'ять хвилин з вами поспілкувалась і вже вірю в це, — вона захоплено підняла руки до стелі, наче дякувала небесам, про це щасливе прибуття.

Джейн слухаючи дівчат, надзвичайно розвеселилася. Вона жива. Справді жива. Це справді інший світ! Але як вона сюди потрапила?

— Дякую, Мелісо, ще ніхто так швидко не бачив у мені месію, але я просто звичайна дівчина, така сама, як і ви, навряд чи я можу бути хоч для когось тут корисною. І тим більше я не стану такою значущою особою, як той чоловік. Земля з моїх рук знову не народиться. Точно вам кажу. — Джейн повернулася до Сари, — але й боятися Сара мене не варто, я не перетворюсь на чудовисько, у цьому ти можеш не сумніватися, і я не хочу завдавати жителям вашого...

— Айронвуда, — підказала Сара.

- Так, Айронвуд. Я не збираюся завдавати шкоди жителям Айронвуда, єдине моє бажання – якнайшвидше потрапити додому.

Джейн раптом дико захотілося спати. Це й не дивно: все, що трапилося з місис Кларк і все це чудасійне переміщення незрозуміло куди, висмоктало з неї всі сили. Але їй так хотілося ще розпитати служниць.

— А чому король не зустрів мене сьогодні? Він, мабуть, як ніхто інший розуміє, що я не принесу зла. Тим більше я ж можу бути людиною з того світу, що і його батько.

Сара з Мелісою дивно знітилися, непомітно переглянувшись, Меліса невпевнено почала говорити:

— Напевно, він дуже зайнятий, у нього завжди багато справ: треба нагодувати всю країну, наповнити водоноси, створити ресурси, коштовності та ще й безліч важливих паперів і зустрічей. А людиною зі світу Батька ви бути ніяк не можете. Його світу давно немає. Але настане час і король обов'язково з вами зустрінеться.

       Джейн зовсім заплуталася. Батько відроджував землю. Син "створює" ресурси, коштовності. Може дівчата не дуже освічені та хотіли сказати "допомагає добувати ресурси" чи "засіяв поля насінням"? Може, ці чоловіки банально фермер та шахтар? Або якісь надлюди з магічними здібностями? Втім, це не має значення. Навіть саме попадання в Айронвуд настільки не вкладається в голові, що думати ще про дива їхнього короля і його батька вона не має наміру. Принаймні не сьогодні.

     Сара тим часом уже застелила постіль і показала, як відкривати клямки для подачі води в душі. В душі! Ось тобі й середньовіччя з каналізацією виявляється. Потім дівчина додала, що це дуже добре, що сьогодні король наповнив водоноси, бо вода буває не щодня, а якщо в нього зовсім поганий настрій - то й тиждень, і тоді навіть дамам доводиться вмиватися в озерцях у парку. "Водоноси", "король наповнив", від цієї ахінеї вже почало боліти у скронях. Джейн уявила на мить високого похмурого короля з великим пузом, який ходить із величезною бочкою і виливає з неї воду в траншеї, вириті в землі.  Та, звісно гордовито каже слугам, що не може зустріти гостю з іншого світу, доки не наповнить усі водоноси. Їй стало смішно. Вона уявила, як, опинившись вдома, розповідатиме друзям цю історію, можна буде навіть дещо прикрасити, як вона зазвичай робила для ще більших веселощів. Джейн завжди любила події, з яких можна було вичавити сміховинну історію для вечірки, і дуже сподівалася, що її перебування в цьому таємничому місці обернеться лише однією з них.

1 ... 11 12 13 ... 173
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Срібне яблуко, Анна Авілова», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Срібне яблуко, Анна Авілова"