Читати книгу - "Шлях Королеви, Алюшина Полина"

- Уявляєш, прокинулася ні світ ні зоря, начебто два дні проспала, і несподівано попросила нитки їй дати і спиці. – Не відриваючись від роботи, сказав Гредхард.

- І ти їй все дав? - Здивувалася білошкіра гостя. Старий кивнув головою.

- Як у тебе спиці виявилися? – Розвела дівчина руками, намагаючись у голові зіставити голову фракції людей та в'язальні спиці.

- А чого? Я люблю в'язати. Звідки, по твоєму, у мене светри різні з'являються? - Повернувшись до Маль, посміхнувся господар будинку.

- Свята мати Нітріл! - Протягнула ельфійка і її очі збільшилися від подиву.

- Що? Мене бабуся в'язати навчила. Тим більше, у торгівлі теплим одягом ця навичка дуже корисна. - Потряс вказівним пальцем перед носом ельфійки Гредхард. – А, забув імбир додати! – Несподівано ляснув себе долонею по лобі старий. - Ех, гаразд, заміню його корицею.

- Я піду її покличу. – Ельфійка повела очима від подиву. Такий солідний, серйозний, войовничий чоловік, а займається такими «жіночими» справами. Дівчина втягнула аромат булочок, які готувалися, і пішла до сходів з думкою про те, що дуже добре, що з усієї їхньої компанії є хоч хтось, хто вміє пекти такі чудові булочки!

- Нічого ви, ельфи, не розумієте. - Ображено прошепотів старий услід Маль, розкочуючи тісто в муці.

Ріель сиділа нагорі і дов'язувала з блакитних ниток туніку. Вона подивилася на дівчинку-дракона, яка вертілася на ліжку, намагаючись стягнути з себе покривало, зав'язане між ногами. Ріеллю володіли змішані почуття. З одного боку дівчинка їй нагадувала втрачених давним-давно сестер. А з іншого – у душі зароджувалися материнські почуття.

- Ось, тепер ти не замерзнеш. – Дівчина одягла на малечу туніку, яка виявилася вдвічі більшою за неї. Малятко радісно потяглося до своєї рятівниці, і та, як рідна мати, взяла її на руки.

- Рієль, я можу увійти? - Маль заглянула в кімнату.

- Заходь, Маль. Дивись, що я зв'язала для неї. - Ріель, тримаючи малечу під руки, показала її в новому вбранні. Та, весело бовтаючи ніжками, щось вигукувала незрозумілою мовою. - На вулиці прохолодно і голяка ходити не можна. Ось я і вирішила щось зв'язати. Як гадаєш, у мене добре вийшло?

 - Цілком. - З розчуленням подивилася ельфійка на дракона. - Гаразд, пішли вниз. Гредхард ось-ось допече свої смачнючі булочки.