Читати книгу - "Потраплянка для мажора , Деріка Лонг"

— Це плаття буде тобі дуже пасувати, — дістає з брендового пакету рожеву сукню.

Вона має неймовірний, парфумований аромат. А якість приголомшлива. В Євгена справді гарний смак на вибір одягу.

Я чекала його в авто, спершись ліктем об пасажирське крісло. Мені не хотілось йти з ним до магазину, через пляму, яка псувала мій наряд.

Хлопець без зайвих питань все зрозумів, і  пішов до магазину. По назві елітного бренду сукні, було не важко зрозуміти, що вона коштує великі гроші.

— Якщо чесно, мені не зручно приймати такий подарунок, — червоніючи промовила.

— Такі подарунки роблять справжні чоловіки, — тримає пакетик. — ти повинна знати, якого ставлення до себе гідна.

— Дякую, — прикрила розоваті вуста рукою, і одночасно продовжила роздивлятись сукню.

Євген вийшов з автомобіля, щоб я переодягнулась. І чесно кажучи, в той момент я була неймовірно щаслива.

Навіть, встигла забути про погрози від аферистів.

Погода на дворі була свіжа, хмари закривали небо. Мені захотілось прогулятись та подумати про мої подальші плани.

— Можливо все ж таки тебе підвезти … — посміхнувся і подивився в мої очі.

— Ні, спасибі. Ти і так зробив мені дуже вдалий сюрприз, — з тихеньким сміхом я вийшла з машини і пішла по алеї.

З часом почав накрапати дощ. І з кожною хвилиною він ставав все сильнішим.

Я вже почала шкодувати, що відмовила Жені в його допомозі.

Біля мене весь час кружляло таксі, тож я подумала, що це прямий натяк. Коли воно зупинились, я підійшла ближче.

— Доброго вечора, — постукала у вікно жовтого таксі . — мені потрібно додому, чи ви чекаєте на заказ ?

— Сідайте, — відповів світло - русий чоловік. — яка адреса ?

Я впевнено відповіла на його питання, і вмостилася на задньому сидінні. Мені хотілось якомога скоріше приїхати до подруги, і розповісти про все, що сьогодні відбулось за день.

Але на моє велике здивування, таксист звернув не на ту вулицю. І навіть поїхав не до того району, що я повідомила.

Спочатку мені це здалось дивним, але хіба не йому краще знати вдалі маршрути по місту.

— Вибачаюсь, ви ж мене везете до моєї адреси ? — з тремтінням в голосі запитала. Мої голосові зв’язки ніби не слухали мене, і видавали доволі скрипучий звук.

— Ну звісно, дивні у вас питання дівчино, — похмуро відповів.

Схоже водій без настрою. А мені то що ? Мене починає лякати його різке водіння, до того ж вулиці мені здаються зовсім невідомими.

— Зупиніть машину ! — прошу.

— Тихо, ми майже приїхали , — його скритна посмішка, мене зовсім не радувала.

— Куди приїхали ? Я навіть не розумію де ми знаходимось, — на вулиці вже темніє, а я не відомо де.

— По замовленню, — ричить.

Відчиняє двері мені чоловік, який нещодавно погрожував. Я намагаюсь відійти від нього подалі, але він наближається.

— Крикнеш — пожалкуєш, — бере мене за руку і тягне до темної будівлі.

Я заходжу і бачу коридор, мені здається, що я потрапила в якийсь фільм.

— Швидше, а то плентаєшся в мене попід ногами, — незадоволено буркає.

— Відпустіть, — шепочу і намагаюсь розгледіти його очі.

— Ось вона, — він веде мене до кімнати.

Біля відчиненого вікна стоїть високий чоловік, одягнений в чорну сорочку. Його темне волосся розвіває протяг, який утворився через відчинені двері.

— Можеш бути вільним, — голос низький та дуже строгий.

— Ось тепер це точно та, що вам потрібна, — тривожним голоском пищить чоловік, який приволік мене в кімнату.

— Сподівайся на моє гарне рішення, щодо твоєї карʼєри, — погрозливо сміється.

Злодій киває головою, і залишає мене одну, поряд з незнайомцем.

Я намагаюсь переступити поріг як переді мною зачиняються двері. Ні сумки, ні телефона в мене немає. Все це залишилось в афериста.

Дихання невідомого чоловіка перебиває мені стукіт мого серця. Я відчуваю себе в пастці, і зовсім не розумію на що мені очікувати.

Він повертається до мене обличчям. Його очі хитрі, а сам він нагадує мені хижого звіря. Тонкі вуста, ямочки на щоках та підняті брови.

Чоловік дивиться на мене голодним поглядом. На вигляд йому тридцять пʼять років.

А можливо і сорок. Одразу не зрозумієш. Мені хочеться втекти, але я розумію, що не вдасться це зробити.

— Ти зруйнувала мій план, — пришвидшує свій крок. — я будував його не один день, і не одну ніч.

— Це якесь непорозуміння, — відходжу, і впираюсь спиною в білу стіну.

— Не сперечайся, — цідить скрізь зуби. — ти зобовʼязана була зіпсувати репутацію багатенькому синочку олігарха. Я все продумав до малих подробиць, а ти не виконала моє завдання, хоча обіцяла.

Не розумію, що відбувається.

— Підписуючи контракт з моїми людьми, ти думала, що все мине без наслідків ? — гарчить мов злий пес.

— Але я, я …

— Тихо, мовчати ! — кричить. — ти повинна була вчинити все те, про що тебе попереджали. Все це було прописано в контракті, але ти дурна дівка, яка вирішила показати свій характер та незадоволення…

Щіпаю себе, намагаюсь проснутись. Але цей дикун нікуди не зникає, і я розумію, що це не сон.

— Я нічого не підписувала, — відвертаюсь від нього.

— Ти мала його напоїти, влаштувати сцену про яку ми домовлялись.. А потім би розпочався шантаж, — видихає повітря. — ми втратили кошти, а мали б отримати половину його статків.

Ходить по кімнаті. — Навіщо підставила мене та моїх людей ?

Отакої… Виходить він навіть в очі не бачив ту дівчину, про яку так впевнено говорить.

І тепер він думає, що я та замовниця, яка підвела його. Але що саме мало відбутись між незнайомкою та Євгеном . І чому на її місці зараз я ?

— Ви мене плутаєте з кимось…

Якщо подобається книга ставте зірочку та пишіть коменти❤️ дякую