Читати книгу - "Ціна, Вальдемар Лисяк"

З іншого боку столу пролунав знущальний смішок. Сміявся професор Станьчак, коли всі подивилися на нього, він почав виправдовуватися з такою ж знущанням, цитуючи знамениту рекламу Форда.

- Одним словом, панове, кожен може купити собі автомобіль такого кольору, який йому до смаку, але за умови, що це буде чорний Форд-Т!

- А ви, пане професоре, будучи на місці пана графа, запропонували б усю необхідну суму, не викуповуючи власну дитину?

- Але ж це був просто жарт, - боронився Станьчак. - …щоб трохи послабити напругу…

- Пане професоре, ваш жарт був абсолютно недоречним! – обурився адвокат Кржижановський. - Ми повинні всі дякувати Тео ... тобто, нашому господареві, причому, ми зобов'язані йому подвійною подякою. Перше, що він виторгував у Мюллера життя чотирьох заручників, а друге, що він понесе всі витрати. Це дуже благородний жест, гідний роду Тарловських, що має такі заслуги перед вітчизною!

Кортонь уже хотів крикнути: "Браво!" і аплодувати, але його ініціатива якось не була прийнята всіма. Тоді він підняв келих:

- Я поділяю думку пана адвоката Кржижанівського, і, мабуть, всі інші так само цю думку поділяють!... Панове, я піднімаю на честь пана графа тост подяки! До дна!

Не пив тільки ксьондз, а професор Станьчак, перш ніж спорожнити чарку, тихенько буркнув:

- За умови, що це буде фірмова наливка графів Тарловських!

Редактор Клос, що сидів поруч із Гаврилком, запитав:

- А чому пан настоятель з нами не п'є?

- Спиртне мені шкодить, сину мій.

- Тож вам доводиться страждати під час кожної меси, коли доводиться хльостати ритуальне вино. Співчуваю! – з глузуванням зауважив Станьчак.

Якийсь час після тосту, який розслабив усіх, гості почали накладати собі шинку, намазувати на хліб масло, ділили огірочки. Хоральне чавкання перебив своїми словами адвокат:

- Панове, прошу уваги!... Я розумію, що рішення, щоб серед четвірки викуплених був Марек, є таким очевидним, що не підлягає дискусії...

Йому відповіло кількаголосне схвальне "угу".

- …Отже, обговорити ми повинні інших. Ми повинні визначити решту бранців, яких слід витягнути з лап гестапо. Трьох – три прізвища.

- А чому ми маємо обговорювати? – спитав Малевич.

- Ви жартуєте, пане магістраторе?... - здивувався Кржижановський.

- Ні, я цілком серйозно. Просто я не зрозумію, навіщо це обговорювати.

- Ви знаєте найкращий спосіб проведення такого складного вибору?

- Знаю. Жереб, дорогий пане адвокат, вибір через жеребкування. Саме тому, що вибір такий важкий, а він важкий, адже кожен із заарештованих заслуговує на порятунок, але ми, однак, можемо врятувати лише трьох…

- Чотирьох!

- …правильно, чотирьох, але вибрати ми можемо лише трьох, коли там, окрім молодого Тарловського, сидять ще дев'ять пристойних людей. Саме тому треба і влаштовувати розіграш, щоб кожен із них мав рівні шанси.

Професор Станьчак, що саме прожовує шматочок грудинки, різко заковтнув його, бажаючи встигнути вставити свої три копійки.

- А ми – шанс на порятунок спокою свого сумління, адже якщо вкинути у шапку дев'ять листочків із прізвищами та витягнути трьох щасливчиків – тоді винною у смерті шести інших буде виключно пані доля. Я правий, пане магістраторе?

- Або ж провидіння, — сказав Седляк. – Провидіння Боже, щоб усім було зрозуміло.

- То ви вже не атеїст, пане начальник? – пирхнув Станьчак.

- З чого ж! Досі, як і ви, я не вірю в Бога, професоре, бо все ще не зустрів когось, хто б мені раціонально довів, що існує Свята Трійця!

- Перепрошую, але тут між нами немає жодної подоби; ви, незважаючи на свої роки, так само нічого не розумієте! - розсердився філософ. – Коли ж ви, нарешті, зрозумієте, що віра в Бога, заснована на раціональних передумовах – це абсурд?!... Вірити можна лише всупереч усієї історії та логіці світу. Але саме в цьому суть віри і полягає на запереченні всіляких аргументів проти існування Бога. Віра – це мрія, отже вона набагато прекрасніша і досконаліша в порівнянні з силою розуму. Питання серця!

- Тоді чому ж ви досі такий безсердечний, псякрев! – скипів Седляк. – Вам так важко помріяти, га?

- Любий мій поштмейстере, ти так нічого і не розумієш, видно, тебе обманює постійне читання "Капіталу"! Повірити в Бога набагато легше, ніж зрозуміти, чому багаті такі нещасливі.

- Панове! – вигукнув адвокат. - Пофілософствуєте завтра, а зараз не відбирайте у нас часу, оскільки тут вирішуються людські долі!

- То що, вирішуватимемо долі, витягуючи жереб? Фортуна розкрутить своє колесо, зробить справедливий вибір і піде з ганьбою, будучи винною смертю шести невдах!

- Ваші аргументи – це найчистіша демагогія, пане професоре! – зауважив Брусь. – Все це жонглювання метафізичною іронією, звинувачення долі…

- Мабуть, ви погано зрозуміли професора, пане магістре, — перебив його Мертель, розмахуючи серветкою, якою щойно витер собі губи. – Професор Станьчак мав милість висміяти нас, потенційних винуватців. Що, природно, так само немає сенсу, так само як і покладати провину на долю. За смерть будь-якого з заарештованих звинувачувати можна лише окупанта, або ж війну як таку, але в жодному разі не нас! Метафізичний аспект тут, безсумнівно, є, адже це і справді фатум, але поточна реальність сьогодні така: ми повинні врятувати хоч кількох із цих людей. І крапка, панове! Запитання: як їх вибрати! Особисто я проти жереба! Категорично проти!

- Правильно! – приєднався до нього Кортонь. - Я теж проти лотереї! Це правда, що всі, заарештовані Мюллером, заслуговують на допомогу. Але деякі, прошу вас, заслуговують в більшому ступеню!

- Це чому ж? – здивувався ксьондз.

І Мертель, і Кортонь хотіли відповісти Гаврилку, але їх своїм басом випередив Станьчак:

- Тому що всі рівні, але деякі – рівніші, як це буває у житті. Невже пан ксьондз досі цього не помітив? Рівність, як біологічна, так і психологічна, або ментальна, це все марення, всупереч агітації якобінців і більшовиків, і всупереч тому, що декларував ваш найвищий начальник - Галілеянин.

- Ісус Христос хотів тільки, щоб малі… - намагався аргументувати Гаврилко, але професор не дав йому закінчити.

- Він хотів, щоб усі були малими, або ж, щоб усі були середніми, принаймні – схожі духовно один на одного, як одна сосиска на іншу. Тим часом, пане ксьондз, ідея "егаліте" абсолютно суперечить біології, цивілізації, і здоровому глузду - це чистий абсурд!

- Пане професоре, ви повторюєтеся! – буркнув Малевич.

- Завжди варто