Читати книгу - "Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
А тим часом йому руки
Й ноги обімліли,
І в минуті лев з Самсоном
Вічне скаменіли.
А потому зійшлись люди,
Київ збудували,
Но льва того і Самсона
3 місця не рушали.
І тепер Самсон льва того
Тисне під ногою, [12]
Дере пащу, і із пащі
Б'є вода рікою.
(4 жовтня 1856 р.)
4. ПРЕМУДРИЙ СОЛОМОН
І
Ще цариця Соломона
На світ не родила,
Лиш надію тілько мала,-
По саду ходила.
І ходила, й говорила
З панею їдною,
Котра з паном, своїм мужем,
Жила не з правдою.
Аж приходить покоївка
І оповідає,
Що йде пан той до палацу
І пані шукає.
І цариця тії пані
Дала свою раду:
Ісховатися від мужа
В вишневому саду.
А сама йде до палацу,
Пана запрошає.
«Що нам скажеш, добрий пане?»-
Весело питає.
А пан низько поклонився,
Як царям годиться,
І говорить: «Будь здорова,
Ясная цариця!
Я не маю що казати:
Я прийшов питати,
Чи у тебе мої жінки
Часом не видати?»
«Ні, нема тут, милий пане!» -
Вона відвічає,
А тим часом голос з неї
Стиха промовляє:
«Твоя жінка у садочку,
Можеш пошукати.
Яка жінка твоя, пане,
Така й моя мати!»
Чи почув пан, чи ні теє,
Що дитя казало,
Лиш цариці після того
Дуже кепсько стало.
ІІ
Пройшов місяць з того часу
Другий іскінчився,
От на третій в першу нічку
Соломон родився.
І в ту нічку ясне небо
Хмарою обвилось,
І в тій хмарі на схід сонця
Три зорі явилось.
І Давид-цар обіцявся
Золотії гори,
Хто лиш тілько розгадає
Що ті значать зорі.
І зібралось много мудрих,
Стали ворожити:
Той - на щастя, той - на долю,
Той - на довго жити.
А премудрий коло мами
Тілько усміхався;
І, як мудрі замовчали
Він тогді озвався:
«Ти не слухай їх, мій тату,-
Став він говорити.-
Три зорі - то три лиш роки
Маю в світі жити!»
І вся тая мудра зграя
З встиду розбрелася,
А Давидові на серце
Туга заляглася.
ІІІ
А тим часом від дня до дня
Соломон мудрився,
І бог знає - де і в кого
Розуму учився.
Лиш кінчалося три роки -
А вже був охочий
Розпізнати, кілько важить
Розум весь жіночий.
Змудрував шайки як треба,
Дістав чепець з мами,
Набрав клоччя повну жменю
І пішов до брами.
І на брамі на желізній
Він шайки чіпляє,
Кладе чепець, кладе клоччя
Да і розважає.
Розважає і регоче.
Аж приходить мати.
«Що ти дієш, Соломоне?» -
Почала питати.
А Соломон все регоче,
Її каже в очі:
«Важу, мати, жменю клоччя
І розум жіночий.
Та дивися: сама бачиш,
Голова жіноча
Не заважить да й не варта
Сеї жмені клоччя!»
І цариця злютувалась,
І пішла від него:
«Чекай, сину,- розважає,-
Не дарую сего!»
ІV
І приходить до покою,
Слугів закликає,
Оглянулась кругом себе, -
Стиха промовляє:
«Ой ви, слуги мої, слуги,
Вчиніть мою волю:
Вчиніть волю, щоб не було
Мому серцю болю,
Возьміть сина Соломона,
Одягніть, умийте,
Виведіть його до лісу,
Серед лісу вбийте.
Вбийте й серце принесіте
І мізинній палець,
Най загине з сего світу
Соломон-поганець».
Взяли слуги Соломона
І ведуть убити,
А Соломон вірним слугам
Почав говорити:
«Ой ви, слуги, вірні слуги,
Душі не вбивайте,
Хоть ще місяць до трьох років
Пережити дайте.
Я вам дам мізинний палець;
Ріжте, добрі люди.
А із нами єсть собака,-
3 неї серце буде!»
Відрубали слуги пальця,
Серце в суки взяли,
І принесли до палацу,
І цариці дали.
І не стало Соломона,
І ніхто не знає,
Лиш Давид по нім, нещасний,
З жалю умліває.
V
А Соломон серед лісу
Став думу гадати:
Днів лиш десять оставалось
Білий світ видати.
І умився, він, залився
Гіркими сльозами,
І на землю сировую
Впав межи дубами.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський», після закриття браузера.
