Читати книгу - "Прихисток твоєї помсти, Розалія Лоренс"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Ні, — прошипів. — Цього не станеться.
— Вони її сім'я, а ти їй, хлопче, ніхто.
На скронях Микити виступили вени. Він різко переплів наші руки та поставив їх на стіл. Батько подивився на нас. Я сильно закусила губу аби не схлипнути. По щоках скотилася перша сльоза.
— Як я їм сказав, так і тобі скажу. Вона. Моя. Дружина, — буквально прогарчав останнє слово. — А я її чоловік.
— Це мені нічого не говорить. Штамп у паспорті не зупинить цих людей. Ти погано їх знаєш, ці люди гірше гієн. Вони нічого перед собою не бачать, коли їм щось треба. Вони роздеруть тебе за секунду.
— Зате я знаю тебе, — він зробив паузу. — Ти сам не дуже від них віддалений.
— І? Ти думаєш я ризикну іншими своїми дітьми через одного притрушеного?
— Коханий… — Валерія мала блідий колір обличчя.
— Не потрібно, мамо… — він ще більше стисну мою руку до білих кісточок. — Я теж твій син, — в його голосі був біль.
— Так ти мій син, — батько кивнув і встав, — і я не хочу втрати сина через чужу мені дівчину.
— Ця дівчина моя! — крикнув, ледь не зриваючи голос. — Ти повинен це прийняти інакше...
— Інакше?
Вони пропалювали один одного.
— Інакше, ти сьогодні втратиш сина.
— А хіба ти не відмовився від мене ще тоді? Ти ж мене як батька ні в, що не ставиш. З дому пішов, влаштувався на дурну роботу.
— Якщо ти приймеш моє рішення, я дам тобі шанс…
— Я не потребую твоїх шансів! — крикнув і тикнув в мене пальцем. — Ти розлучишся і віддаш її сім’ї! Зрозумів?! Чи ти хочеш, щоб постраждав хтось з сім’ї? Тоді буде пізно.
Микита весь став зі сталі. Він піднявся зі стільця, тягнучи мене за собою. Сльози котилися по щоках коли до мене дійшло повною мірою, що я накоїла.
— Тоді я більше вам не сім'я. Я не буду тягнути тебе і сім’ю на дно. Я сам з усім впораюся. Від сьогодні нас різні дороги.
Мої очі повних сліз розширилися, і я зі страхом подивилася на Микиту. Аллах, що я натворила? Він через мене відмовився від батька. Що я за жахлива людина. Мені не потрібно було погоджуватися. Аллах.
Він розвернувся і пішов, тягнучи мене за собою. Я розвернула голову і крізь пелену сліз побачила, як Валерія піднялася і починає трусити чоловіка. Він із болем дивився на неї. Коли я вже хотіла розвернутися до Микити перетнулася з поглядом з Петровича. Він прослідкував як по моїй щоці в той момент прокотилася сльоза. Коли ми дійшли до дверей, шум гуркоту зупинив Микиту.
Він різко повернувся.
На підлозі лежала розбита тарілка. Петрович відсунув стілець і повільно піднявся. Він дивився на мене, а я на нього. Він бачив мій біль. З першого ж погляду ще в тій залі він це побачив.
Повернувшись до зятя він розбив ще одну тарілку.
— А тепер зять, прийдеться тобі послухати мене.
Він розвернувся і повільним кроком пішов в мій бік.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Прихисток твоєї помсти, Розалія Лоренс», після закриття браузера.