Читати книгу - "Нестерпне дівчисько мого сина, Джулія Ромуш"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Та щоб тебе! - Шиплю крізь зціплені зуби й тут же обертаюся назад. І закортіло мені робити каву на цій кавомашині? І адже тисячі кнопочок мене не збентежили. І навіть те, що я користуватися нею не вмію. І ось зараз ця штуковина почала плюватися кавою в різні боки, а я раз у раз покашлюю, щоб дехто не почув цих передсмертних звуків апарату.
Мене залишили на піклування "няні", яка, якщо чесно, вселяла в мене жах і змушувала прикушувати язик, коли якась їдка фраза хотіла вилетіти з мого рота. Це де їх таких знаходять? Я глянула на жінку значних розмірів. Я, звичайно, не хочу здатися непристойною дівчинкою, але зі спини я б її з бугаєм якимось переплутала.
- Довго там ще?! - Вимовив Штірліц в спідниці, і я тут же нервово посміхнулася.
- Майже все, - видала у відповідь і тут же почала пальцями натискати на всі кнопки поспіль. Ану ж якась комбінація, та й допоможе мені впоратися з цим жахом. Коли машина останній раз плюнула в мене кавою і замовкла, я була готова розплакатися від щастя.
Відставивши порожню чашку в сторону і поправивши на собі уніформу, я знову попрямувала до дивана. Айда подивилася на мене убивчим поглядом і вже вкотре ковзнула очима по моєму одязі. Та зрозуміла я вже, що не подобається тобі моя форма, зрозуміла!
Демонстративно відвернувшись, я почала вивчати кімнату, в якій мене замкнули. Точніше не кімнату... Це було більше схоже на офіс. Та й ми перебували в бізнес будівлі в центрі міста.
Цей дурень відмовився мене відпускати, пояснюючи це тим, що поки я не підпишу якісь папери. що я до нього не маю ніяких претензії він мене не відпустить. І ось коли я замахала головою як китайський бовдур, мовляв, давай я підпишу, і полечу собі далі вільним птахом, цей нахаба сказав, що у нього немає при собі договору, тому що недоумкуваті йому не кожного дня під колеса кидаються.
Ну загалом ось я тут. Чекаю, поки містер "важливі справи" закінчить свої справи й нарешті займеться мною. Ой, я почервоніла навіть від власних думок. Не мною, а ... Коротше! Коли нарешті закінчиться його нарада і я, підписавши цей чортів договір зможу бути вільна.
Коли запищав телефон на столі, я від несподіванки підскочила на місці. Айда закотивши очі до стелі відвернулася від мене і попрямувала до столу. Натиснувши на кнопку, вона вимовила:
- Слухаю, бос.
- Айда, зробіть нам еспресо. Два без цукру.
Навіть зараз від звуку його голосу у мене на шкірі мурашки з'явилися. Та що ж це таке?! Я зможу себе вже нарешті в руки взяти або все це неподобство триватиме й надалі?!
Я не відразу зрозуміла жах того, що відбувається. Настільки була занурена у свої думки. Тільки коли жінка попрямувала до кавомашини мене як ніби блискавкою пробило. Я була впевнена на всі сто відсотків, що зараз станеться якийсь казус.
Ну і звичайно ж моя інтуїція мене не підвела. Як тільки Айда натиснула на якусь кнопку, машина підозріло засичала, а після білосніжна кофта жінки була забруднена кавою ... Машинка почала плюватися кавою в усі сторони, а я лише затиснувши рот рукою почала відходити в бік виходу. Мені потрібно бігти, бігти - тільки це дзвеніло в моїй голові.
- Далеко зібралася?! - Голос чоловіка пролунав практично над моїм вухом. Я застигла на місці й забула, як дихати, тому що в цю саму мить його рука, схопивши мене за талію смикнула мене назад, і я втиснулася в його твердий торс ...
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Нестерпне дівчисько мого сина, Джулія Ромуш», після закриття браузера.