Читати книгу - "Безхатько в подарунок, Селена Рейні"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Павло стояв під кухнею і задумливо вглядався в середину.
– Що трапилося? – вражено запитала дівчина.
– Поняття не маю! Піч ніби сказилася!
Затуляючи обличчя, дівчина увійшла в кухню. Заглянула у піч.
– Ти підкидав дрова? – запитала.
– Та вклав кілька кошиків.
Вона подивилася на нього, як на безумця.
– Кошиків?
– Аби не змерзнути уночі, – виправдався.
– Цього не можна було робити…
Те, що вона так шкодує дров – його неприємно вразило.
– Я відшкодую дрова, – запевнив.
Ну скільки він там сталив? Кошика три-чотири? Та він замовить їй на сотню більше ніж витратив.
– Піч не можна так сильно топити. Того, що я кинула вранці вистачило б на добу.
– Але вогонь всередині догорів! – набундючився.
– Проте піч була розпалена. Ти її надто розігрів. Тепер тут щілини, – сказала на тріщини на білій стіні.
– О…, – нарешті він зрозумів, звідки йшов дим. – Обіцяю більше не підкидати дрова сьогодні. А завтра ти…
– Навіть якщо я завтра розпалю піч правильно, дим все одно проходитиме звідси, – вказала на щілини.
– Заклеїти можна? – поцікавився чоловік.
– Піч не клеять. Її замазують, – пояснила. – Глиною.
– А в тебе є глина?
– Є, – відповіла, прикусивши губу.
– І де ж вона?
– Десь там, – вказала пальцем за вікно, на засипане снігом поле.
– Ми можемо…
– Ні, – похитала головою. – Навіть якщо ми розкопаємо глину, то я навряд зможу правильно замазати тріщини.
– Пробач, – мовив, коли пауза затягнулася.
– Ну, ти не спалив кухню. І це вже добре, – підбадьорила. – Без печі тут буде холодно спати. Та й тут стільки диму, що ти вчадієш. Тому…, – перш ніж вимовити наступні слова, Христина позволікала, – постелю тобі у хаті.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Безхатько в подарунок, Селена Рейні», після закриття браузера.