Читати книгу - "Обійми пристрасті, Альона Гейруш"

Руслан Андрійович

Розділ 12.

Переліт був довгим, майже шість годин. Я звісно звик до такого ритму, але мене чомусь хвилювало її самопочуття. Поряд з нею я ніби оживав робився добрішим, що мені взагалі не властиво. Перевів погляд на неї, вона дійсно виглядала стомлено. А ще була розгублена та налякана, напевно від великого натовпу людей, які поспішали по своїх справах. В Києві теж  дуже людно, але в порівнянні з Дубаями здавалося маленьким селом. 

Вона намагалася триматися дуже близько біля мене. Мене це забавляло я хотів її завжди якось зачепити, вивести з себе. Різко торможу та опиняюся занадто близько біля обличчя і тихо кажу:

- Боїшся не загубитися? Гм?

-Таак .Чесно відповідає вона.

Беру її за руку, та веду до машини, яка на нас уже чекає:

-Сідай Вероніка.

Кажу я, а сам вдихаю запах її волосся, що ледь торкаються мого носа, коли вона сідає на сидіння. Обходжу машину та сідаю поруч. Закривши двері  помітив, що тут вона заспокоїлася, наче відчувала себе в безпеці. В автомобілі просторий салон із міні баром, приглушене світло, та закрите вікно до водія. Раніше завжди брав якусь модель, щоб розслабитися  після перельоту, але тепер у мене є дещо цікавіше. 

- Ну і що ми тут робитимемо. 

Роздивляючись свої нігті, задала мені питання.

- Я  буду тебе брати де мені тільки заманеться і робити з тобою те, про що ти навіть боїшся думати- Ніко. Хрипло кажу я дивлячись на її груди, які почали бистріше підніматися та опускатися.

- Тож раджу тобі бути слухняною та покірною !

Кажу спокійно та переводжу погляд на вікно. Залишаючи  на самоті з її думками. Відчуваю, що тисну на неї, але по іншому я не вмію. 

Приїхавши до мого будинку, вона із цікавістю   оглядала все навколо. Коли зайшли в середину, я не стримався та прижав її до стіни:

- Тобі підготували кімнату в ній є все необхідне - від косметики до одягу.

-Тож кімнати у нас будуть окремі?

 Здивовано  запитала.

-Так, але я часто буду приходити в гості - засміявся в голос. В мить посерйознішав і додав:

- Тобі потрібно відпочити. Завтра ми йдемо на вечерю з моїм партнером. Тож без фокусів Вероніка!

Вона піджимає свої губки, а для мене це наче червона тряпка для бика, але  не час, ще зовсім трішки і скоро ти будеш повністю моя - Вероніка.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно