read-books.club » Сучасна проза » Щира шахрайка 📚 - Українською

Читати книгу - "Щира шахрайка"

216
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Щира шахрайка" автора Емілі Локхарт. Жанр книги: Сучасна проза / Бойовики. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 11 12 13 ... 52
Перейти на сторінку:
махнула рукою у відповідь і попрямувала до ліфтів крізь ряди автоматів.

Щойно двері ліфта зачинились і вона залишилася сама, Джул зняла перуку. Вона скинула підбори і витягла із сумки спортивні штани та сліпони. Джул натягла штани зверху на коротку чорну сукню й перевзулася. Перуку і підбори сховала до сумки. Вона одягла худі на блискавці — і двері відчинилися на десятому поверсі готелю.

Джул не вийшла. Коли ліфт поїхав униз, вона витягла засіб для зняття макіяжу і позбавилася накладних вій та стерла блиск для губ. Потім вона відкрила гаманець Шанни, витягла водійські права, а сам гаманець кинула на підлогу.

Коли двері відчинилися, вона була іншою людиною.

Минувши чотири казино та обстеживши шість ресторанів, Джул нарешті знайшла місце, де замовила каву і потеревенила із самотнім студентом коледжу, який щойно розпочав працювати в нічну зміну. Це місце являло собою копію їдальні в п’ятдесяті роки XX ст. Офіціанткою була крихітна жіночка з ластовинням і м’якими каштановими кучерями. На ній була горошкувата сукня й строкатий фартух домогосподарки. Коли група хлопців напідпитку втрутилася в розмову про пиво й бургери, Джул поклала трохи грошей на стійку, сплативши за їжу, і потім прослизнула на кухню. З ряду гачків на стіні вона зірвала найжіночніший наплічник і вийшла через задній вихід до службового холу казино. Спустившись на один прогін, вона вийшла у провулок, вдягла наплічник і пробилася крізь людей, що вишикувалися в чергу за чарівним шоу.

Відійшовши ще далі, вона покопирсалася в наплічнику. У кишені з блискавкою був паспорт на імя Аделаїди Бель Перрі, двадцяти одного року.

Це був вдалий вибір. Джул гадала, що їй доведеться довгенько попрацювати, щоб дістати паспорт. Однак їй стало шкода Аделаїду, тому, витягнувши паспорт, вона віднесла наплічник до бюро знахідок.

Повернувшись на Лас-Вегас-Стріп, Джул знайшла крамницю з перуками та дві крамниці одягу. Вона придбала вдосталь речей, і на ранок устигла ще двічі побувати в казино. У хвилястій перуці блондинки та з помаранчевою губною помадою вона здобула посвідчення Дакоти Плезенс, зріст — метр п’ятдесят вісім. У чорній перуці та сріблястій куртці вона здобула паспорт Доротеї фон Шнелль із Німеччини, метр шістдесят.

О восьмій годині ранку Джул верталась у спортивках та сліпонах із чистим обличчям. Вона взяла таксі до готелю «Ріо» і піднялася ліфтом на дах. Вона прочитала про «VooDoo Lounge», що розташовувався на п’ятдесят першому поверсі.

Коли бій закінчувався, коли він залишається жити, щоб наступного дня знову битися, величний білошкірий гетеросексуальний герой бойовика підіймається високо над містом кудись, де є краєвид. Залізна Людина, Людина-Павук, Бетмен, Росомаха, Джейсон Борн, Джеймс Бонд — усі вони так чинять. Герой пильно вдивляється у біль і красу, поєднані в мерехтливих вогнях мегаполіса. Він міркує про свою особливу місію, про свої унікальні таланти, про власну силу, своє дивне, жорстоке життя й усі жертви, які він приносить, щоб жити ним.

Рано-вранці «VooDoo Lounge» являв собою не більше ніж цементну покрівлю даху, вкриту червоними і чорними диванами. Стільці були у формі величезних рук. Над дахом вигиналися сходи. Відвідувачі мали змогу вилізти на них, аби краще бачити Лас-Вегас-Стріп унизу. Для дівчат-танцівниць розмістили дві-три клітки, але у залі, окрім прибиральника, нікого не було. Він підняв брови, коли увійшла Джул.

— Я просто хочу подивитися, — сказала вона. — Від мене не буде жодної шкоди, присягаюся.

— Звичайно, не буде, — відповів він. — Уперед. А я прибиратиму.

Джул піднялася сходами на самісінький верх і пильно подивилася на місто. Вона подумала про усі ті життя, які тривали там, унизу. Люди купували зубну пасту, сперечалися, купляли яйця, вертаючись додому з роботи. Вони жили своїм життям в оточенні всього цього блиску і неону, щасливо гадаючи, що від маленьких привабливих жінок не буде ніякої шкоди.

* * *

Три роки тому Джульєтті Вест Вільямс виповнилося п’ятнадцять. Вона була у галереї ігрових автоматів, великій, блискучій, новій і з кондиціонованим повітрям. Вона набирала бали у війнушці, але коли стріляла, не влучила і програла, тому що двоє хлопчаків з її школи підійшли ззаду та стиснули її груди. Кожен зі свого боку.

Джульєтта різко вдарила одного хлопця ліктем у м’який живіт, потім розвернулася та всією вагою наступила йому на ногу і загатила коліном у пах.

Уперше вона вдарила когось за межами занять із бойових мистецтв. Уперше їй довелося.

Гаразд, нагальної потреби в цьому не було. Вона хотіла. Їй сподобалось.

Коли цей хлопчик, кашляючи, нахилився вперед, Джул повернулася і ляснула іншого по обличчю тильним боком долоні. Його голова відкинулась назад, тож Джул смикнула хлопця за футболку і прокричала у його жирне вухо: «Я не твоя власність, щоб торкатися!»

Їй кортіло побачити страх на обличчі цього хлопчика, побачити, як його друг скрутиться на сусідній лавочці. У школі ці двоє завжди поводилися зухвало, нічого не боялися.

Прищавий працівник галереї підійшов і вхопив Джульєтту за руку.

— Тут не можна битися, міс. Боюся, вам доведеться піти.

— Ти хапаєш мою руку? — запитала Джул. — Проте я не хочу, щоб ти хапав мене.

Він швидко відпустив руку.

Він боявся Джул.

Він був на шість дюймів вищий від неї і принаймні на три роки старший. Він був дорослою людиною, і він боявся її.

Їй це подобалося.

Джульєтта вийшла з галереї. Вона не хвилювалася, що хлопці рушать за нею. Їй здавалося, що вона в кіно. Вона не знала, що може подбати про себе таким чином, не знала, що сила, яку вона зрощувала на заняттях і в тренажерній залі, дасть плоди. Вона зрозуміла, що сама собі створила зброю. Можливо, саме це вона і збиралася зробити.

Джул мала той самий вигляд, як і всі, але після цього побачила світ по-іншому. Бути фізично сильною жінкою — це вже щось. Якщо тебе важко поранити, то ти можеш іти куди завгодно й робити що завгодно.

Кількома поверхами нижче, у передпокої готелю «Ріо», Джул побачила покоївку, яка штовхала візок. Сорок доларів на чай — і в неї з’явилася кімната, в якій можна поспати до пів на четверту. Час реєстрації розпочинався о четвертій годині дня.

Ще одна ніч здобування гаманців, іще одна нагода відіспатись — і Джул вже могла купити непримітну стару автівку в зачуханого типа на стоянці. Вона сплатила готівкою. Джул забрала свій багаж із автовокзалу і заховала додаткові посвідчення вглиб у підкладку гетчбеку.

Вона проїхала через кордон до Мексики з паспортом Аделаїди Бель Перрі.

16

Остання недiля лютого 2017

1 ... 11 12 13 ... 52
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Щира шахрайка», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Щира шахрайка"