Читати книгу - "Настя і вовки. Пробуди в мені звіра, Марія Люта"

Глава 4. У якій відкриваються деякі таємниці та вікна

Через годину гаком ми вже сиділи за столом у моїй квартирі, затамувавши подих. Я, звичайно, поцікавилася, чи не хоче Галя пройти тест разом з чоловіком, але він був у від'їзді до понеділка, а чекати ще аж цілу добу в незнанні вона була неспроможна. Що й зрозуміло.

Сама я лише раз проходила тест на вагітність. Це було через рік після весілля, мені було двадцять, ми з Максом тоді взагалі не були впевнені, чи хочемо дитину. Однак, коли тест показав негативний результат, я відчула незрозумілу порожнечу всередині, ніби тугу за тим, що не відбулося. Боюся навіть уявити, як складно буде Галі, якщо зараз не підтвердяться слова ворожки.

Минула хвилина. З'явилася одна смужка. Наші серця зупинилися. Але потім повільно почала проявлятися і друга.

- Дві палички! Скажи, це справді дві!? - Галя мертвою хваткою вчепилася в мій рукав. - Насте, перевір ще раз інструкцію, будь ласка. Це точно позитивно?

Галя притиснула долоні до обличчя, сльози котилися з її очей і її всю трохи трусило.

- Галя, результат точний. Ти вагітна!

Я обняла подругу і ми разом заплакали, уткнувшись одна одній в плече.

Тільки через годину Уварова була в змозі зателефонувати чоловікові. Маму та бабусю вирішила ж сповістити після точного вердикту гінеколога. Хоча я особисто не сумнівалася, що в неї буде все гаразд.

До вечора ми, звичайно, не могли говорити ні про що, крім дітей. Розповідали історії знайомих мам, планували покупки і були просто безмежно щасливі.

Галя лишилася в мене ночувати. Лише ближче до ночі ми, виснажені вкрай і задурманені ніжним передчуттям, згадали про передбачення Зінаїди. Подрузі теж здалося, що ворожка щось недоговорювала.

- Отже, так треба було, – вирішила Галя. - Нумо спати, а завтра я тобі дещо розповім.

Подруга мене заінтригувала, але я не мала сил влаштовувати допит. Завтра так завтра. Швиденько постеливши їй на дивані в вітальні, ми з Кузькою вирушили до спальні.

Ранок настав швидко. Я спала міцно і спокійно, хоча пес чомусь цілу ніч нервував. Солодко потяглася, вмилася і попрямувала на кухню попити води.

Дошкандибала до плити, втягнула неземний аромат натуральної кави та поставила на газ турку. Сама я каву люблю тільки нюхати, але Галина точно уже прокинулась, а вона кавоман затятий. Порадую її зранку. Згодом я згадала, що подруга у нас вагітна, пораділа знову, і вирішила приготувати чай.

І лише тоді я помітила одну маленьку дивину: на підвіконні з'явилася нова "скульптура". Ну, як "скульптура", швидше   - пам'ятник самотньому бублику. А вікно на балконі було відчинене. Знову.

- Ранок добрий, Костоправ. Ау!? Ти сновида?

Я мало не підскочила на місці.

- Фух, Галю, не підкрадайся так.

- Так я з тобою ще з дверей привіталася, а ти закам'яніла неначе. Щось сталося?

- Ось, подивися, - я вказала на бублик, що стояв на ребрі.

Галя підняла брову:

- Краса, звичайно, але в тебе вся кухня різними крутішими фігурами заставлена, так що, вибачай, я не вражена.

- Уварова, зізнайся, це ти зробила?

- Та що зробила!?

Я зітхнула, потерла скроні й пояснила:

- Учора цього бублика тут не стояло. Абсолютно точно. Якщо це не ти, то хто?

Повисла пауза.

- Настуня, а ти впевнена?

- Та я кожен бублик тут в обличчя знаю! До того ж, він у цукровій глазурі, а я таких не використовувала для... - я розвела руками, підбираючи слово для назви цього бубликового свавілля, у сенсі творчості, - саду.

- Так... Ну й справи. Кава є?

- Тобі не можна.

- А точно! - заусміхалася Галя і погладила себе ще по плоскому животику. Але швидко зібралася і стала серйозною. - Значить, у тебе у квартирі хтось був. Потрібно викликати поліцію.

- Не сміши, Уварова. Що я їм скажу? Панове поліціянти, хтось вліз до мене у вікно, щоб бублик на підвіконні поставити!? Ви питаєте, чи не я це позавчора перевертня бачила? Я. Але поза тим я цілком нормальна та здорова! Ой, до речі, а треба справді глянути, може вкрали щось...

Проте після огляду майна, ніякої недостачі виявити не вдалося. Хоча я, чесно кажучи, і не сподівалася, тому що не пов'язати сьогоднішнє проникнення та відчинене вікно після тієї нічної бійки – саму себе обманювати

Тут був Він.

Вночі.

Коли я спала.

Чи заходив він у мою спальню? Та ні, Кузя мене тоді б точно розбудив. Та і я б точно відчула. Чи ні?

Що ж йому було потрібно? Якби хотів заподіяти шкоду,   то уже б заподіяв. Але ж ні. І навіщо бублик цей залишив? Хотів показати мені, що був тут? Чи побачив мої твори, пройнявся настільки, що не втримався і вирішив негайно сам спробувати?

Я хихикнула, уявляючи, як цей чоловік, втілення сили та небезпеки, сидить у мене на кухні і вправляється у майстерності бубликобудування.

- Гаразд, Насте. Тепер точно час дещо тобі розповісти, я ще вчора обіцяла, – порушила тишу Галя.

Ми вже сіли пити чай із бутербродами. Хвилюватися і кусати нігті - справа потрібна, але марна. А їсти все одно хочеться.

- Річ у тім, Костоправ, що в мене є таємниця. І я нарешті можу з нею поділитися. Ти, звісно, знаєш, що до Стаса я вже була одружена.

Я кивнула. Галина була старша за мене на п'ять років. Шість років тому, коли їй було двадцять два, вона вийшла заміж за хлопця, з яким зустрічалася на той момент три роки. А через місяць вони розлучилися. Тоді ми з Галею ще не були знайомі і її першого чоловіка, Михайла, я не бачила.