read-books.club » Любовні романи » Знайди мене 📚 - Українською

Читати книгу - "Знайди мене"

256
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Знайди мене" автора Зоряна Лешко. Жанр книги: Любовні романи / Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 11 12 13 ... 18
Перейти на сторінку:
«усе буде добре», і найбільше – на Івана. Він навмисне прийшов сьогодні, навіть ближче підійшов, коли знімали пов’язку, щоб краще бачити, а тепер сміється з неї…

Марічка йшла коридором, ледве стримуючи сльози злості, і не опускала голови. Вона дивилася на людей у лікарняних коридорах, як загнане в кут вовченя, – безпорадна, але готова вкусити, щойно хтось наблизиться.

Тато привіз Марічку додому й почав збиратися на роботу. Мами не було, хоча Марічка точно знала, що в неї вихідний. Їй чомусь стало страшно залишитись удома самій, і вона пішла до кімнати батьків.

– Та-а-ат, а ти мусиш їхати тепер?

Він зупинився, поклав на ліжко купу одягу, з якою, здається, не знав, що робити, і спробував усміхнутись. Збоку на підлозі стояла сумка, з пакета біля неї виглядало взуття, і Марічку паралізувало від думки, що він збирається кинути її.

Тато, напевно, побачив її переляк, бо швидко підійшов і присів біля Марічки так, щоб їхні обличчя були якраз одне навпроти одного.

– Сонечко, я їду на роботу. Я допомагаю будувати будинок, тому мушу жити там, але в суботу буду вдома. Ти ж даси собі раду, правда?

Марічка дивилась на тата і наче вперше бачила. Вона помітила, як він змінився за ці два роки: біля очей, губ і між бровами залягли глибокі зморшки, обличчя схудло, щоки запали, з’явились великі темні кола під очима, волосся вже не було таким густим, як вона пам’ятала, і в ньому проглядалося багато сивини. Її тато – завжди усміхнений, молодий, такий гарний – здавався чужим і старим. І вона розридалася – голосно й надривно. Схлипи з болем виривались із горла й забивали дух.

Коли Марічці нарешті стало трохи легше, вона зрозуміла, що тато обіймає її, гладить по голові й шепоче щось заспокійливе, але його голос тремтить так, наче він сам зараз розплачеться.

– Тату, а ти точно приїдеш у суботу?

– Так, обов’язково, – тато відсторонився, і Марічка побачила, що в нього почервоніли очі і тремтять губи. – У нас ще все буде добре, от побачиш. Але ти маєш обіцяти мені не опускати носа, добре?

Марічка лише голосно шморгнула й кивнула.

– От і розумничка. А в суботу я привезу тобі… чого ти хочеш?

– Морозиво…

Тато розсміявся й погладив її по голові, заправляючи неслухняні пасма за вуха.

– Домовились.

У коридорі стояла мама, і Марічка зраділа: от зараз вона всміхнеться, скаже щось і поцілує тата в щоку на прощання, як колись, перед відрядженням.

Батьки ж зробили вигляд, що не помітили одне одного. Просто розминулись у коридорі, намагаючись навіть не торкатися. Тато зачинив за собою двері, а мама мовчки пішла до кухні. Марічка стояла й нічого не розуміла, у вухах гуділа кров, хотілося кричати і плакати від паніки та страху, та вона могла лише тихо схлипувати.

Зранку – мама якраз закінчила обробляти рану і заклеїла її новим пластирем – по Марічку прийшла Наталя, щоб разом вирушити на репетицію перед першим вересня. Вона втупилась у все ще припухле око, і Марічці стало соромно.

– Чого дивишся? Ніколи такого не бачила?

– А-а… а що сталося?

– Порізалась. То ми йдемо?

У школі чекали керівничка, старшокласники й керівник хору. Вони всі дивились на неї – зі здивуванням, нерозумінням, насмішкою та навіть злорадством. Їхні погляди пекли, змушували червоніти й опускати очі.

А потім у Марічки зламався голос.

Іван, 19 років

Новий рік вдався на славу. Іван уперше в житті по- справжньому напився, аж до часткової втрати пам’яті. І тому він ніяк не міг зрозуміти: секс із Інною – це був сон, п’яне марення чи п’яна реальність?

Іван, не розплющуючи очей, обережно провів рукою по ліжку й полегшено видихнув: нікого нема. Отже, таки наснилось.

Мати Інну по-п’яні й пам’ятати про це уривками було б катастрофою. Він не для того три місяці нарізав круги навколо неї, щоб отак по-дурному спаскудити результат.

Тіло нарешті теж прокинулось, і Іван відчув, що йому погано, як ніколи. Голова гуде, у роті гидко й сухо, наче вони пили пальонку, а не розведений спирт; у животі крутить, вібрує – і взагалі, Іван почувався так, наче його щойно витягли з центрифуги. Він сів, повільно видихнув. «Відхідняк» обіцяв бути довгим і важким, а тому треба якось встати з ліжка, заволокти своє тіло в душ і дорогою вигадати, що б такого випити, щоб знову не сп’яніти.

– О, мій герой прокинувся!

Іван так різко підвів голову, що не одразу вдалося сфокусувати погляд. У кімнату зайшла Інна, на ходу витираючи волосся рушником. Вона зупинилася за крок від нього й недобре примружила очі.

– Якщо ти скажеш, що нічого не пам’ятаєш, я розберу тебе на органи.

– Ти думаєш, таке можна забути?

Інна якусь мить уважно вдивлялася в Івана, а тоді розслабилась.

– Ну ти вчора дав жару! Наші, певно, в шоці. Ну і я теж.

– А-а-а… що було? Я ніби все пам’ятаю.

– І стриптиз?..

Іван завмер з виряченими очима й гарячково порпався в пам’яті, намагаючись згадати… Але не міг…

Інна спостерігала за ним з лукавою посмішкою і, зрештою, порснула сміхом:

– Та не переживай, повного стриптизу не було. До трусів. І не було так страшно, як ти зараз думаєш.

– Ти приколюєшся?

– Нє-а. Ти заклався з Василем і зробив його всуху.

Іван заплющив очі, і перед внутрішнім зором почали спливати уривчасті óбрази вчорашнього вечора:

– Та ти заучка, навіть танцювати не вмієш!..

– Я не вмію? Та будь-який танець, під будь-яку музику – на вибір!

– Стріптіз! Слабо?

– Льохко! А тобі?

– Та нєфіг дєлать!

– Хто програє, п’є півлітру до дна.

– А хто виграє, того поцілує Інна.

– У-у-у-у, твою ж мать…

Боже, як добре, що вони зібралися святкувати Новий рік на дачі Олегових батьків малою компанією. Такої ганьби в гуртожитку Іван не пережив би… І той поцілунок, який так і не закінчився. Невже вони пішли в кімнату на очах у всіх? Як тупо!

– І?..

Інна, здається, чекала на якусь іншу реакцію, а Іван несподівано роздратувався.

– Що «і»? Мені здається, і так усе ясно. Ми разом. Чи ти проти?

– Я ж не дурна, – Інна смикнула бровами й уже зовсім буденно продовжила: – Розсіл з помідорів на столі, а я додому. Похмелятися не буду й тобі не раджу. Краще перемучся – здоровішим будеш.

Дівчина вийшла, а Іван лише зціпив зуби від безсилої злості.

Інну можна було вважати еталонною дівчиною: дивовижно розумна, стримана, горда, неймовірно гарна якоюсь незвичною циганською вродою, неприступна – найкраща студентка курсу, краща навіть за нього. Відчувши в ньому конкурента,

1 ... 11 12 13 ... 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Знайди мене», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Знайди мене"