Читати книгу - "Пригоди Романа та його друзів на Дріоді"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Роман зацікавлено слухав, стараючись не проґавити жодного слова, згідно хитнув головою, кивнула також і Тася, не зводячи з оповідача широко відкритих, бездонних очей.
— Це була квітуча миролюбна планета з працьовитими та дружелюбними жителями, які завжди кликали всіх у гості, я маю на увазі представників інших цивілізацій, і завжди всім допомагали. Технології на Марсі були надзвичайні навіть для нас. Адже ви, напевне, знаєте, піраміди, що є на Землі, збудовані атлантами з допомогою марсіан. Атланти навіть одружувались з мешканцями та мешканками Марсу і їхні потомки до цих пір живуть на Землі. А ви гадали, кам’яну плиту, загальною вагою більше двох тисяч тон піднімали раби? Ні! Їх піднімали та встановлювали на потрібні місця марсіани, з допомогою спеціальних літаючих апаратів, трохи схожих на ваші гелікоптери, але багато потужніших. І настільки точно це все було розраховано, що й не потребувало ніякого скріплюючого матеріалу. Піраміди створювались на випадок міжпланетної, а також внутрішньоземної війни, бо вже й тоді ваші пращури володіли хімічною, бактеріологічною, а також усіма видами атомної зброї. Піраміди — найкращі та найбезпечніші сховища для людей, а також тварин та продуктів. М’ясо там не псується роками, а завдяки особливій циркуляції повітря дуже швидко та якісно очищається.
Піраміди бувають різних типів. Найголовніші з них є прямими провідниками між космосом та Землею. Вони акумулюють космічну енергію. Жерці, що там служили, могли встановлювати через таку піраміду безпосередній зв’язок з іншими навколоземними, а також далекими цивілізаціями. Ще інші типи пірамід являються своєрідними коридорами між різними паралельними світами, а також провідниками між минулим, теперішнім та майбутнім, бо ви вже точно знаєте, що ніщо у цьому світі не зникає безслідно, а повторюється та матеріалізується потім знову і знову.
Але ми вже трохи відійшли від теми. Марсіанам добре жилось, поки їхнє магнітне поле безповоротно не знищила в багато разів більша планета, котра періодично проходить через Сонячну систему і весь час завдає їй цим непоправної шкоди. На превеликий жаль, тоді Нібіру пройшла надзвичайно, просто катастрофічно близько від Марса, зруйнувавши на ньому своїм надпотужним магнітним полем майже все, подібно смерчу, що пронісся вашими полями. А перед тим вона вдарила іншу, набагато меншу від неї планету, що мала назву Фаетон, і уламки від неї утворили відомий вам Пояс Астероїдів. Ядро, а від бідолашного Фаетона зосталось саме ядро, полетіло до найбільшого у Сонячній системі тіла, тобто до Сонця, стукнувши по дорозі Марс, що дещо загальмувало його руйнівний політ, але не спинило. Далі по курсу була Земля зі своїм магнітним полем, яке і притягло ядро до себе. Може, ви і здивуєтесь, але те ядро і є ваш сучасний Місяць. Планета Нібіру проходить Сонячною системою, якщо я не помиляюсь, раз на 7200 років. Є одна дуже погана новина — скоро це має знову статись.
І коли Марс спіткало таке горе, космічні вітри та пилюка перетворили вже нічим не захищену планету на червонувату мертву пустелю. Але недарма у марсіан були такі розвинені технології. Вони, так само як і ми, уміли володіти часом, а, значить, передбачили своє лиховісне майбутнє. Частина марсіан ще до катастрофи перебралась на Землю, а частина — у спеціальні часові капсули, що було ще краще. Де ті капсули зараз, я знаю, та не можу вам цього повідомити. В таких самих капсулах часу очікують приходу кращих часів і жителі древніх земних племен — інки, майя, а також атланти. Тепер можете запитати мене, а що ж такого сталось з Атлантидою? Чому вона пішла на дно океану? А ви знаєте, що до Великого Земного потопу земляни не мали нічного світила, тобто Місяця? А що конкретно спричинило потоп? Чому вимерли мамонти та динозаври? Як же мало інформації про своє минуле ви знаєте! Бачите, ми знаємо набагато більше, і як це все-таки чудово, що ми зустрілись, дякуючи Роминому палкому бажанню потрапити на двійник Місяця! Наскільки мені приємно вам все це розповідати, ви собі і не уявляєте! Отож запитуйте все, про що хотіли б дізнатись і поки у вас є така можливість.
— А коли ж вони настануть, оті кращі часи? — нарешті наважилась поставити своє запитання Тася, що весь цей час, затамувавши подих, дивилась Зібу просто у рот, майже не кліпаючи своїми довгими чорними віями.
— Цього я не уповноважений вам повідомляти. Можу лише сказати, що скоро, але перед тим вам доведеться пройти через дуже важкі випробування і багато з землян не виживуть. Та після цього ви оновитесь і, скинувши, як змія, стару шкірку, станете зовсім інші.
— І що з нами буде? — знову запитала Тася.
— А те, що заслужите у нашого Творця. Та, довгий час ведучи спостереження за поведінкою та звичками землян, можу вам сказати, що найближчим часом нічого хорошого не очікуйте, поки докорінно не зміните свою поведінку та не навчитесь ставитися одне до одного, а також до всього, що вас оточує, так, як заповідав наш Творець. Те ж саме загрожувало і Венері, але вони вчасно схаменулись та почали жити за усіма канонами Творця.
— Творець — це Бог? — запитав Роман.
— Так, ви називаєте його Богом, а ми — Творцем.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пригоди Романа та його друзів на Дріоді», після закриття браузера.