Читати книгу - "Подорож «Пройдисвіта»"

— Я знаю, як перемогти Щуку-Злюку! Я…

Зненацька щось сильно гупнуло, навіть Тритон-Хитрон трохи здригнувся. Проте нічого страшного не сталося, просто Васька знепритомнів. Боба кинувся до нього і почав хвостом бити його по морді. Навіть без свідомості це дуже не сподобалося Васьці, він відкрив очі і клацнув зубами. Боба ледь встиг вихопити хвоста, і Васькові дісталося лише кілька шерстинок.

— Цікаво, — протягнув Тритон-Хитрон. — Навіть я цього не знаю, а така малявка, як ти, знає. Ти хоч бачив коли-небудь воїнів-щук? Вони ж здатні тебе, наприклад, проковтнути і не помітити.

Васька скривився, як середа на п’ятницю, бо його аж ніяк не влаштовувала перспектива бути поглинутим.

— Може, це сон, — жалібно проскиглив Васька і почав із надією дерти себе пазурами.

— Перестань, — ласкаво попросив його Боба, — не калічся завчасно.

— А я і не збираюся битися зі Щукою-Злюкою у відкритому двобої, — продовжував тим часом Сашко. — Вона тільки цього і чекає. Хоче розважитися полюванням на вас і одночасно гарно попоїсти. Я пропоную взяти її хитрістю. Не дарма ж ви Хитрон.

Тритон-Хитрон знову «вищирив зубиська». Було видно, що він, як і всі інші володарі, полюбляє лестощі.

— Продовжуй! — звелів цар і ще зручніше вмостився на своєму троні.

— Насправді все дуже просто, — відповів Сашко. — Треба військо Щуки-Злюки заманити у вашу долину і скинути на нього ваші пеньочки, вагою з тонну кожен.

— Цікаво, — знову замислено протягнув Тритон-Хитрон. — Що таке тонна?

— Тисяча кілограмів, — автоматично відповів Сашко, але відразу ж збагнув, що і про кілограми Тритон-Хитрон не має уявлення. — Ну, це означає — дуже важкі, — виправився він, не знаючи, з чим би порівняти тонну, щоб Хитрон зрозумів.

— Ду-у-уже важкі, — муркнув Васька, пригадавши, як минулого літа йому на хвіст впав мішок із цементом.

— Добре, — сказав Тритон-Хитрон після деяких роздумів. — А як я потім потраплю до свого замку?

— Якщо ми не переможемо Щуку-Злюку, то вам замок точно буде не потрібен, — Сашко тепер вже посміхався. — А так що-небудь придумаєте.

— Правильно, — погодився Тритон-Хитрон, — і посміхнувся на всі свої страшні зубиська. — Ви і Ваша ідея мені подобаєтесь, — він підморгнув Васьці, який від тієї посмішки ледь не скам’янів. — Особливо той, маленький і хвостатенький, — і тритон ще раз широко посміхнувся.

У цей момент у залі звідкілясь узявся ще один тритон. Він, згинаючись і кланяючись, підійшов до Тритона-Хитрона і злякано щось прошепотів. Хитрон відразу спохмурнів.

— Ну ось, — звернувся він до мандрівників і так блиснув очима, що Васька знову закляк, — поки ми тут розмовляли, банди Щуки-Злюки пішли в атаку. Ваш план застарів.

У Васьки шерсть настовбурчилась, і з усіх боків посипались іскри. Боба спочатку гавкнув із переляку, а потім засоромився і почав хвостом підмітати підлогу. Сашко напружено мовчав. У залі запала мертва тиша.

— Дозвольте все-таки спробувати з пеньками, — звернувся Сашко до Тритона-Хитрона.

— Спробувати можна, — приречено хитнув головою Тритон-Хитрон, — та тільки хто ж троси розв’яже? їх навіки майстрували.

— То мій клопіт, пане королю, — рішуче відповів Сашко, — лишень дозвольте.

— А що залишається робити? Дозволяю. Та й мені самому пора на битву. Негоже королю втікати.

Брама позаду мандрівників з гуркотом відчинилась. Сашко різко розвернув всюдихід, і той стрілою вилетів із палацу. Від несподіванки Васька з Бобою перемішались в одну купу і впали до задньої стінки «Пройдисвіта». За ними поважно виплив Тритон-Хитрон. На галявині перед палацом вишикувалась гвардія й охорона тритонського царя. Вони практично не звертали уваги на всюдихід мандрівників, зате войовничими звуками привітали свого володаря.

— Уперед! — скомандував Тритон-Хитрон, й еліта його королівства рушила за ним. Всюдихід із мандрівниками плив трохи осторонь.

Уже через кілька хвилин їм назустріч вискочив натовп тритонів та тритончиків. З розпачливими криками вони привітали свого короля і розступилися. Це були ті, хто не встиг перебратися у Карасію.

— Завести їх до палацу, — гримнув Тритон-Хитрон. І кілька охоронців швидко впорядкували натовп, і той організовано посунув до палацу.

Військо продовжувало свій шлях. За кілька хвилин вони були в каналі. Перед ними відкрилась панорама грандіозної битви.

Тритони люто відбивали атаку за атакою хижаків, проте щук, судаків та окунів менше не ставало. Величезні бандити розмірами переважали тритонів, били їх хвостами та шматували величезними щелепами. Тритони невеликими групками нападали на окремих щук і проколювали їх списами. Вода закаламутилась і подекуди почервоніла. На дні валялись та стогнали поранені вояки з обох боків. Однак постраждалих тритонів було набагато більше, ніж їхніх супротивників. Мало-помалу військо тритонів змушене було відступити.

Васька від споглядання бою весь вкрився