Читати книгу - "Кремлівський плагіат. Від "шапки Мономаха" до кепки Ілліча"

Зображення двоголового орла в Європі — на одязі, плитках, монетах, печатках

Зауважмо, що у Візантії з’явився двоголовий орел відразу білого кольору, в той час як у гербі Священної Римської імперії орел був чорний. Деякі дослідники вважають, що візантійський орел був білим саме на противагу імперському, чорному.

З такою печаткою Іван III ознайомився, коли наприкінці 80-х років XV століття встановив контакти і дипломатичні відносини з династією Габсбурґів — найваговитіших монархів тодішньої Європи, внаслідок чого почався обмін посольствами, грамотами, угодами. Очевидно, в одній із таких грамот або угоді й “підгледів” Іван III орнітологічний знак як печатку і вирішив його наслідувати.

Іван III як людина прагматична розумів, що для утвердження державності потрібні зовнішні атрибути, які б підтверджували могутність і силу його влади в очах “світової спільноти”. Звідси й нове написання на західноєвропейський манер титулу на печатці, та нова символіка, аналогічна європейській.

Свідоцтва про прагнення Івана III поставити себе нарівні з першим монархом Європи загальновідомі. Ще в XVII столітті хорватський учений і письменник Юрій Крижанич, який побував у Московії, припустив, що двоголового орла московити запозичили у Європи, а не у Візантії. “Цар Іван вчинив недобре і неправильно... А знаковиною своєю зробив орла двоголового — римський чи, радше, німецький герб”, — повідомляв він.

Російський історик, спеціаліст у галузі джерелознавства, дипломатики та сфрагістики М. Ліхачов, писав із цього приводу, що великий московський князь “хотів у всьому взоруватися у титулах і у формулах грамот, і у зовнішності булл (металева печатка. — Авт.) — цесарю і королю римському”.

Сучасний американський дослідник Г. Ейліф справедливо пов’язує час появи двоголового орла в Московській державі з початком дипломатичних відносин із династією Габсбурґів: “Незважаючи на наслідування візантійської моделі, двоголовий орел, імовірно, не став би основною емблемою московського герба, якби Іван III не знав, що та сама емблема визначає державний ранг імператора на Заході”.

Нестримне бажання стати рівним з усіма європейськими монархами спонукало Івана III прийняти чужий герб як геральдичний символ своєї держави. Перетворившись з Великого князя московського у “господаря всієї Русі” й узявши для своєї держави новий герб — двоголового орла, — Іван III кладе на обидві голови цісарські вінці, а незабаром після цього встановлює собі новий статус самодержця. У лапи орла домальовують меч і православний хрест.

Очевидно, основною причиною запозичення Московією зображення двоголового орла стало те, що ця емблема була гербом німецьких імператорів. Це підтверджено тим, що саме у той час встановлювалися тісні дипломатичні відносини з імператорським двором.

Герби Австро-Угорщини (Габсбурґів) та Російської імперії (Романових)

Великий князь московський, виходячи на міжнародну арену, хотів у всьому бути схожим на першого монарха тодішньої Європи. Це позначилося не лише в гербі, а й також у запозиченні придворних ритуалів, системи діловодства тощо. Таким чином, московський господар претендував на становище, рівне германському імператорові, що було дуже сміливим і рішучим зовнішньополітичним кроком.

Існують також й інші версії походження російського герба. До прикладу, татаро-монгольська. Вона полягає в тому, що поява двоголового орла на печатці Івана III є результатом ординського впливу.

У Середньовіччі цей символ був поширений на Сході, зокрема в Персії як символ перемоги, а також в арабів, турків-сельджуків і в Золотій Орді.

Відомо, що Золота Орда ще в середині XIV століття за Великого хана Джанібека карбувала зображення двоголового орла на своїх мідних монетах. Зрозуміло, що Іван III тримав у руках “татарську валюту”, орел цілком міг бути запозичений звідти.

За правління Івана III Московію було остаточно звільнено з-під влади ординських ханів. Трапилося це 1480 року, після так званого стояння на річці Угра між Великим ханом Золотої Орди Ахматом і Великим князем московським Іваном III у союзі з Кримським ханством.

На думку більшості істориків, саме стояння на Угрі поклало край монголо-татарській окупації півночі та північного сходу Русі, де вона тривала найдовше (майже два з половиною століття).

Незважаючи на це, деякі дослідники, наприклад американський історик Чарлз Ґальперін, вважає, що відсутність у літописах спогадів, що фіксують точну дату припинення виплати данини, не дозволяє довести, що данину припинили сплачувати в 1476 році. Дата і справжність ярлика Ахмата Іванові III, що містить відомості про припинення сплати данини, до сьогодні залишається темою для дискусій серед науковців.

Ґальперін не вбачає в джерелах ні до, ні після стояння на Угрі прямих свідчень того, що влада Чингизідів заперечувалася в Московському князівстві, посилаючись також на те, що в одному з переказів про стояння на Угрі сам Іван III напередодні протистояння просить Ахмата відмовитися від намірів “ваш улус воювати”.

За царювання Івана III Золота Орда переживала період розпаду внаслідок смути й політичної