read-books.club » Поезія » Том 9 📚 - Українською

Читати книгу - "Том 9"

136
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Том 9" автора Леся Українка. Жанр книги: Поезія / Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 11 12 13 ... 69
Перейти на сторінку:
крузі, і тоді знов грають спочатку.

(с. Колодяжне, коло Ковля)

з

ГРА У «ВІДЬМИ»

Діти вибирають «відьму»: одна стає і,— показуючи за кожним словом на кожного з дітей по черзі, починаючи від себе, «по сонцю», себто зліва направо,— «рахує» так:

Ене, мене, іки, паки, ёрве, сёрве, ісумдаки, ей, свей, скусматёй, сіньки, піньки, цервута, алки, малки, талки, туз К

На кого впадає остатнє слово, той стає за «відьму». Так само вибирають «матку».

«Відьма» сідає долі, надувшись, мовби лиха, інші йдуть до неї, побравшись за руки «ключем» (у стяж) , так що передня, «матка», може заслонити собою всіх. «Матка» починає співати, мовби дражнячись, а за нею всі:

Ой ти, бабо, ой ти, стара відьмо, запрягаймо й їдьмо за границю по пшеницю, а поки ще видно.

«Відьма» зривається і силкується схопити котре, а* «матка» боронить всіх собою. Коли ж «відьма» таки торк-

не котрого, то той зостається, а всі біжать врозтіч; «відь-* ма» ловить, і, котрого зловить, той стає «відьмою» на її місце. Той, що «відьма» торкнула ще перше, поки всі розбіглись, стає за «матку», і гра знов починається.

(с. Колодяжне, коло Ковля)

Варіанти: Сементовский. Замечания о праздпиках у малороссиян,— «Маяк», 1843 (т. 11, ст. 13). Милорадович. Народные обр. и п. в Луб. у Полт. губ. (Сб. Харьк. ист.-ф. общ., т. IX, ст. 54).

4

ГРА В «БОБРА»

Вибирають «бобра» і «мисливого». «Бобра» вибирають так, що беруть кийка (ціпка, паличку), держать правцем і кожне з дітей береться за нього одною рукою, а чия рука прийдеться зверху, на кінці кийка, той стає за «бобра». «Мисливого» вибирають так, що есі кладуть по одному пальцю па чиє-небудь коліно, всі пальці сходяться кінцями докупи («зірочкою»), тоді одна дитина «рахує» їх:

Котилася торба

з високого горба, а в тій торбі хліб та паляниця, кому доведеться, той буде жмуриться!.

На чий палець прийдеться слово «жмуриться», той стає за «мисливого», а решта всі стають за «хортів» і вибирають собі кожне собаче імення (напр., Сірко, Рябко, Крутько, Бровко, Лиско, Лиска, Співка, Знайда, Жук). «Мисливий» з- «бобром» відходять далі, щоб «хорти» не« бачили «бобра», де він сховається. «Мисливий» сідає, «зажмурившись» (заплющивши очі або сховавши голову), і співає:

Ой ти, старий бобре, заховайся добре, бо я хорти маю, на поле пускаю 14.

«Бібр» мусить сховатись, поки «мисливий» доспіває; часом «бібр» просить проспівати тричі або й більше, щоб мати час заховатись, то можна співати й більше, тільки «бібр» повинен просити, ще не починаючи ховатись. Проспівавши, скільки раз було вмовлено, «мисливий» гукає: «Хорти з лісу!». «Хорти» біжать на голос і шукають «бобра», коли той встиг сховатись, а знайшовши, ловлять його, бо він зараз кидається втікати, а коли він ще не встиг сховатись, то все одно за ним женуться, як тільки «мисливий» гукне. «Бібр» може і, втікаючи, ховатись по скіль-ка разів, коли спритний, а «хорти» мусять його шукати. «Мисливий» сам не шукає і не ловить, тільки цькує, як бачить, що котре лінується: «Шукай, Сірко!» або «Лови, Бровко!», «Гуджа, хорти, гуджа його!». То знов завертає, як котре томиться: «На, сюди, Лиско! Не руш, Співко!» «Хорти», бігаючи, брешуть — «валують». Як хорти зловлять «бобра», то «мисливий» наміряється на нього кийком і кричить: «бабах!». «Бібр» падає додолу, «мисливий» гукає: «Хорти, в ліс!» і сам з ними біжить геть, а зостається «бібр» і той, хто перший торкнув його, ловлячи. «Бібр» стає за «мисливого», а той, хто зловив, за «бобра», і знов грають так само.

(с. Жабориця, коло Звягля)

Варіанти: 1) Свидницький. Великдень у Подолян. («Основа», 1861, p., № 11, ст. 37). 2) Moszynska. Kupajlo і zabawy doroczne z okolic Bialej Cerkwi (Zbior wiadomosci do antropologii krajowej. Wydanie Akademn umiej§tnosci w Krakowie, 1881. V), ст. 83 (Pizmurok). 3) Чубинский. Труды этн.-стат. эксп., т. IV, ст. 40. 4) Иванов. Игры крест. детей, № 70.

Клем-бом-клем!

Савка вмер.

Прийшов піп,

Савка втік.

Прийшла попадя,

Савки нема...

Часом се так собі співають, без гри. А часом одно з дітей удає «Савку» і лягає долі, як мертве, друге — «попа», третє — «попадю», і тоді так грають, як співають, що приходить «піп», а «Савка» втікає і ховається. «Піп»*з «попадею» шукають «Савку», і котре знайде, то само стає за «Савку». Решта дітей з гурту не грає, тільки приспівує.

(с. Жабориця, коло Звягля)

«РАК-НЕБОРАК»

Діти кладуть дошку одним кінцем на колодки, другим на землю, по черзі вбігають або слизьгаються по ній та співають:

А йа рак-неборак цівки суче щукойка-рибойка догори скаче, то вгору, то в долину.

Так бавляться найбільше на Великдень.

(с. Чекна, коло Луцького)

Вар.: Б. Гринченко. Этнографические материалы, т. III (Чернигов, 1899), № 238, вв. 8—9.

7

«МИР МИРОМ»

Як двоє дітей посваряться, то інші їх мирять, співаючи:

Мир миром, пироги з сиром, варенички в маслі, ми дружечки красні — поцілуймося.

Посварені подумають-подумають, а далі поцілуються та вже й добрі.

(с. Жабориця, коло Звягля)

Воскресеніє — день, ходім гулять на весь день,

та вкрадемо порося, та й прославимося!

Постой, Левку, постой, Бревку, похристосуємся!

Так співають на Великдень.

(с. Жабориця, коло Звягля)

Був собі журавель та журавочка, наносили сінця повні ясельця.

Наша пісня гарна й нова, починаймо її знова:

Був собі журавель...

(і знов спочатку, і знов, без кінця, поки обридне).

(с. Жабориця, коло Звягля) Варіант: Иванов. Игры крест. детей, № 91.

Козуню-любуню, пристань до мене, нічого не будеш робити в мене: у мене водиця віконцем тече, у мене горобчик хліба напече, у мене лисиці спечуть паляниці, у мене ведмідь ізварить обід.

(м. Миропілля, в Звягельщині)

Бігло, бігло козенятко льодком, льодком, за ним, за ним цапок слідком; воно бігло топитися, за ним цапок — дивитися; воно бігло в ополонку, його цапок за головку:

— Стій, козо, не топися, ще на мене подивися!

(м. Миропілля, в Звягельщині)

Варіант: Б. Грінченко. Этнографические материалы, т. III, № 1365.

Танцювали миші по бабиній хижі.

Стало бабі за танець — з’їли миші буханець.

(м. Миропілля, в Звягельщині)

13

КАЗКА ПРО КОТИКА ТА ПІВНИКА

Був собі котик

1 ... 11 12 13 ... 69
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Том 9», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Том 9"