Читати книгу - "Скорочено Синій птах"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Дитина. Як же ти зробив?..
Тильтиль. Я вже не пам'ятаю... То було давно...
Д и т и н а. Кажуть, що Земля і Живі Істоти така гарна річ.
Тильтиль. Авжеж воно не зле... Є птахи, пиріжки, забавки... Дехто все це має; а хто не має, може дивитись на інших...
Дитина. Нам кажуть, що матірки чекають коло дверей... Вони добрі, правда?..
Тильтиль. Атак... Вони над усе найкращі... Бабусі так само; але вони мруть надто швидко...
Дитина. Вони мруть? Що це значить?..
Тильтиль. Вони підуть одного вечора і не вертаються більше...
Дитина. Чому?..
Тильтиль. Хіба я знаю?.. Може, вони нудяться...
Дитина. І твоя пішла?..
Тильтиль. Моя бабуся?..
Дитина. Чи мамуся чи бабуся, я того не знаю...
Тильтиль. Е ні, це не те саме... Бабусі відходять раніше; це вже досить сумно... Моя була дуже добра...
Дитина. Що в тебе з очима?.. Хіба вони виробляють перлини?..
Тильтиль. Ні, то не перлини...
Дитина. Так що ж воно?..
Тильтиль. Нічого, це мене трохи засліплює та синина.
Дитина. Як це зветься?..
Тильтиль. Що?
Дитина. Те, що пада?..
Тильтиль. Це нічого, це трохи води...
Дитина. Вона виходить з очей?..
Тильтиль. Так, часом, коли плачуть...
Дитина. Що то значить — плакати?
Тильтиль. Я не плакав; то через цю синь... Але коли б я плакав, то було б так само...
Дитина. А хіба часто плачуть?..
Тильтиль. Не хлопчики, а дівчата... А тут не плачуть?..
Дитина. А ні, я не знаю...
Тильтиль. Так знатимеш... А чим ти бавишся, що то за великі сині крила?
Дитина. Це?.. То для винайдення, що я зроблю на землі...
Тильтиль. Що за винайдення?.. Ти щось винайшов?..
Дитина. Авжеж, а ти не знаєш?.. Як я буду на землі, треба щоб я вигадав таке, що робить щасливим...
Тильтиль. А воно добре їсти?.. А шелест воно чинить?
Дитина. Та пі, його зовсім не чути...
Тильтиль. Шкода...
Дитина. Я щодня його роблю... Воно майже готове. Хочеш побачити?..
Тильтиль. А як же... А де воно?..
Дитина. Там, його видко звідси, між цими двома колонами...
Друга Синя Дитина, наближаючись до Тильтиля, сіпаючи його за рукав. А моє ти хочеш побачити, кажи?
Тильтиль. Хочу, а що воно таке?..
Друга Дитина. Тридцять і три ліки, щоб віку продовжити… Там, в цих синіх слоїках...
Третя Дитина, виходячи з юрби. А я приношу світ, що його ніхто не знає. Вся вона засвічується надзвичайним полум'ям. Це досить цікаво, правда?..
Четверта Дитина, тягнучи Тильтиля за руку. Подивись мою машину, що літає в повітрі, як пташка без крил...
П'ята Дитина. Ні, ні; спочатку мою, що вишукує скарби, що криються на місяці...
Сині діти товпляться круг Тильтиля і Митиль і всі разом кричать: Ні, ні, подивись моєї!.. Ні, моя краща!.. Моя напрочуд!.. Моя ціла з цукру!.. Твоя не цікава... Він у мене взяв думку... В тім галасі тягнуть маленьких живих до синіх майстерень: і там кожен винахідник вправляє в свою ідеальну машину. Синяве крутіння коліс, дисків, палешних і махових коліс, блоків, ременів, чудних речей, що не мали ще назви, огортала синява пара нереального. Багато чудних і таємничих пристроїв підноситься і ширяє під склеплінням, або стелиться біля колон, тим часом діти розгортають мапи і плани, книжки, відслонюють блакитні статуї, приносять величезні квіти, величезні овочі, що, здається, зроблені з шафірів і туркусів.
До Тильтиля і Митиль підходять ще діти, і кожен показує, що має принести з собою на Землю: нову систему вирощування садів, "чисту радість", "вогонь, щоб нагріти Землю, коли сонце на так грітиме" тощо.
Тильтиль. А тих двоє, що тримаються за руки і цілуються раз у раз; то брат і сестра?..
Дитина. Та ні, вони дуже смішні... Це закохані...
Тильтиль. Що це значить?..
Дитина. Я не знаю... Це їх так Час зве на жарт... Вони цілий день дивляться один одному в вічі, цілуються і прощаються...
Тильтиль. Чому?..
Дитина. Здається, вони не можуть поїхати разом...
Тильтиль. А той рожевий хлопчик, що так поважно
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Скорочено Синій птах», після закриття браузера.