Читати книгу - "Містична річка"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
— Не хочу.
— Чому?
Рей стенув плечима.
— Кого ти ненавидиш, Рею? — запитав Бренден.
Рей подивився на нього, як на схибнутого.
— Ну ж бо, признайся, — сказав Бренден, — кого ти ненавидиш?
Реєва відповідь була коротка:
— Нікого.
Бренден кивнув головою.
— Окей. Тоді скажи, кого ти любиш?
Рей подивився на нього тим самим поглядом.
Бренден нахилився вперед, упершись руками в коліна.
— Кого ти любиш?
Рей подивився вниз на свої черевики, потім угору — на Брендена. Він підняв руку й показав на брата.
— Ти мене любиш?
Рей кивнув головою з виразом нетерпіння.
— А маму?
Рей похитав головою.
— Ти не любиш маму?
Рей зітхнув і знаками показав:
«Я не почуваю до неї ні любові, ані ненависті».
— Тож я єдина людина, яку ти любиш?
Реєве личко скривилося в незадоволеній гримасі. Його руки злетіли вгору.
«Так. А тепер мені можна йти?»
— Ні. Сядь, — сказав Бренден.
Рей подивився на стілець, його обличчя було червоне й сердите. Він звів очі вгору й поглянув на Брендена. Далі підняв руку, виставив середній палець, а потім обернувся, щоб піти з кухні.
Бренден навіть не зрозумів, що підхопився з місця, схопив Рея за волосся й, смикнувши, повалив його на підлогу. Він тягнув його назад із такою силою, ніби тягнув іржаву газонокосарку, а потім розтулив пальці, й Рей вислизнув із його руки та, вдарившись об стіну, впав на кухонний стіл. Уся споруда затріщала й гепнулася з ним на підлогу.
— Ти мене любиш? — запитав Бренден, навіть не поглянувши вниз на свого брата. — Ти так мене любиш, Рею, що навіть убив мою кохану дівчину?
Ураз Джонні О’Ші, як і сподівався Бренден, похопився з місця. Схопивши свою спортивну сумку, він кинувся до дверей, але Бренден уже був на ньому. Він схопив малого мерзотника за горло й ударив його об двері.
— Мій брат ніколи нічого не робить без тебе, О’Ші! Ніколи!
Він замахнувся кулаком, і Джонні заверещав:
— Ні, Брене! Не бий!
Бренден так сильно затопив йому в писок, що чути було, як затріщав його ніс. Потому він урізав йому ще раз. Коли Джонні впав додолу, він скулився в клубок, плюючи кров’ю. Бренден заговорив:
— Я ще повернуся й битиму тебе до смерті, паскудна торбо з лайном.
Рей стояв на хистких ногах, коли Бренден повернувся на кухню, його кросівки ковзали на розбитих кахлях. Він з такою силою заліпив йому ляпаса, що той упав на зливальницю. Далі схопив брата за сорочку, і Рей витріщився на нього. З його наповнених ненавистю очей струменіли сльози, рот був заюшений кров’ю. Бренден кинув його на підлогу, розкинув йому руки й придавив їх коліньми.
— Говори! — наказав Бренден. — Я знаю, ти можеш. Говори, падлючий виродку, або, присягаюся Богом, я тебе вб’ю, Рею. Говори! — заволав Бренден і став молотити Рея по вухах. — Говори! Назви її ім’я! Скажи Кейті, Рею, скажи Кейті!
Очі Рея затуманилися й отупіли, й він виплюнув кров на власне обличчя.
— Говори! — заверещав Бренден. — Я тебе порішу, виродку, якщо ти не заговориш!
Він схопив брата за волосся біля скронь, відірвав його голову від підлоги й став смикати її сюди-туди, поки Реєві очі знову сфокусувалися. Бренден потримав його голову й, заглянувши глибоко в ці сірі зіниці, побачив там так багато любові й ненависті, що йому захотілося відірвати цю голову й викинути у вікно.
Він знову зажадав:
— Говори, — але тепер промовив це слово хрипким здушеним пошептом, — говори.
Він почув гучний кашель, озирнувся й побачив, що Джонні О’Ші стоїть на ногах, спльовуючи кров на підлогу й тримаючи в руці пістолет Рея Старшого.
Шон і Вайті підіймалися сходами, коли до них долинули звуки. У помешканні чувся галас та характерні звуки від ударів тіла по тілу. Потім хтось заволав: «Я тебе вб’ю, виродку!», і Шон, опустивши руку на свій «глок», потягся до дверної ручки.
— Стривай, — сказав Вайті, але Шон уже обернув ручку й ступив у помешкання. За шість дюймів поперед нього хлопчак націляв йому в груди пістолет.
— Стій на місці, е! Не натисни на курок!
Закривавлене обличчя Джонні О’Ші налякало Шона до смерті. Там не було нічого. Либонь, ніколи й не було. Якщо малий натисне на курок, то не тому, що він розгніваний або наляканий. Він натисне на курок тому, що Шон є відеообразом завбільшки шість футів на два дюйми, на який націлений його пістолет.
— Джонні, ти повинен покласти пістолет на підлогу.
Шон чув, як напружено дихає Вайті по той бік порогу.
— Джонні.
Джонні О’Ші сказав:
— Він мене вдарив. Двічі. Зламав мені ніс.
— Хто?
— Бренден.
Шон поглянув ліворуч і побачив Брендена, який стояв у дверях кухні, опустивши руки, закляклий від жаху. Шон зрозумів, що Джонні О’Ші готувався вистрелити в Брендена, коли він увійшов. Він чув дихання Брендена, повільне й неглибоке.
— Ми заарештуємо його, якщо ти хочеш.
— Я не хочу, щоб його заарештували. Я хочу, щоб він помер.
— Померти — це страшна подія, Джонні. Ті, хто помер, ніколи не повертаються, ти це знаєш?
— Знаю, — відповів малий. — Я все про це знаю. Ви цим скористаєтеся?
— Чим?
Джонні О’Ші кивнув на Шонове стегно.
— Своїм пістолетом. Це «глок»?
— Це справді «глок».
— «Глоком» можна прострелити й зад. Я хотів би мати такий. То ви ним скористаєтеся?
— Тепер?
— Так. Випробуєте його на мені?
Шон усміхнувся.
— Ні, Джонні.
Джонні сказав:
— Якого хера ви всміхаєтеся? Випробуйте його на мені. Або давайте, хто кого. Це буде цікаво.
Він витягнув руку з пістолетом, дуло якого було тепер на відстані дюйма від грудей Шона.
— А ти поглянь на мого партнера. Розумієш, про що я кажу? — мовив Шон.
— Подивися на нього, Рею! — гукнув Джонні. — На цього клятого копа. Я на нього напав. Запам’ятай.
— Ліпше припинімо цю гру, — мовив Шон.
— Ви таке бачили? Як коп женеться за чорнопиким і виганяє його на дах? Чорнопикий штовхає копа, і той летить униз. Чорнопикий геть розлютився, і йому було байдуже, що коп мав дружину й купу малечі вдома. Чорнопикий був молодець.
Шон бачив такі картини раніше. Колись, коли він ще працював в
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Містична річка», після закриття браузера.