Читати книгу - "Ангельський вибір, Дар’я Дзвін"

Цей факт найбільше засмучував мене, тому що перші дні, проведені там, були одними з найяскравішими у моєму житті.

— Правильно, хоч вона мені навіть сподобалася. — Ейдан зам'явся. — Наскільки це можливо у моєму випадку.

Я згадала яким задумливим і відстороненим він там був. Якщо демон це називав як «сподобалося», то він дійсно не вмів отримувати задоволення від життя.

— Там ти теж мені постійно брехав? — Було кепсько відчувати себе обдуреною.

Він відвів погляд і тихо пробурмотів:

— Навіщо я взагалі підписався на це? — Після чого заговорив голосніше, дивлячись на мене пильними очима: — Я брехав тобі тільки про факти з життя, а все інше було правдою: мій світогляд, переконання та інше.

Ці слова мене трохи потішили. Все ж таки не весь Ітан, з яким я розділила два дні зі свого життя, був фальшивим. 

— Чого я ще не знаю?

— Я спеціально підкинув ідею Ембер, щоб підставити тебе.

Я шоковано витріщалась на нього. 

— Навіщо?!

— У школі за тобою пильнував Нейтан. Треба було ізолювати тебе від всіх.

У пам’яті промайнули спогади, як він спілкувався з Ембер у їдальні. Все було фальшивкою. Він скористався дівчиною і ще більше зіпсував наші непрості стосунки. 

— Це підступно!

Він скептично вигнув бров.

— Знаєш, дивно звинувачувати демона у підступності. Це моє нутро, забула? Дві темні частини душі і все таке…

— Це не виправдання! А якщо ти мені й зараз брешеш? Як я можу тобі вірити?

Ейден важко зітхнув.

— Пообіцяй мені, що не будеш робити дурниць, у тому числі звати свого наставничка, якщо я тебе відпущу.

Він підняв мої руки до рівня обличчя та демонстративно їх потряс.

— Обіцяю, якщо ти не будеш загрожувати моїй безпеці.

Демон посміхнувся.

— А ти швидко вчишся, Ангелятко.

Він розтиснув пальці. Я із задоволенням підтягла до себе руки, а потім уважно спостерігала, як кінчики пальців Ейдена чорніють, а нігті подовжуються.

Першою реакцією було бажання закричати, але я його стримала. Страх завис біля горла і не вирвався назовні.