Читати книгу - "Мобі Дік або Білий кит"

велетенська брила буйного життя, яку можна гідно виміряти хіба що кубічними сажнями, ніби дрова, і водночас та брила покірна єдиному інстинктові, як і найменша з комах. Тому, коли я далі описуватиму в подробицях ті локальні зосередження могутньої сили, які таяться скрізь у тілі цього непогамовного велетня, коли я змальовуватиму перед вами хоч би найнезначніші з його приголомшливих подвигів, то, сподіваюся, ви назавжди відкинете весь невігласький скепсис і будете готові не моргнувши оком вислухати повідомлення, ніби кит пробив собі дорогу крізь Панамський перешийок і змішав атлантичну воду з тихоокеанською. Бо коли ви не визнаєте могутності кита, то лишитесь перед лицем Правди сентиментальним провінціалом. Але дивитись в очі чистій Правді можуть тільки титани з роду Прометея, яким не страшний вогонь; які ж мізерні тоді шанси в провінціалів? І що сталося з тим легкодухим юнаком, котрий підняв покривало жахливої саїської богині?[113]

77

ВЕЛИКА ГЕЙДЕЛЬБЕРЗЬКА БОЧКА

А тепер час уже «розкривати скриню». Але, щоб ви добре зрозуміли цю процедуру, вам треба знати дещо про дивовижну внутрішню будову цієї «скрині».

Коли розглядати голову кита як прямокутний паралелепіпед, її можна розділити похилою площиною на два клини[114], з яких нижній містить у собі кістяний скелет, що складається з черепної коробки та щелеп, а верхній — тільки жирову масу, зовсім вільну від кісток; його широка передня грань і утворює вертикально зрізаний лоб кашалота. Тепер горизонтальною площиною поділіть цей верхній клин посередині, і ви одержите дві майже рівні частини, які й сама природа розділила товстою перетинкою з міцної сухожильної тканини.

Нижня з цих двох частин, що має назву «мішок», являє собою величезний стільник із жиром, що весь складається з десятків тисяч наповнених тим жиром чарунок, за стінки яким править міцна, еластична плівка. Верхній частині, званій «скринею», можна дати ще й назву великої Гейдельберзької бочки [115] кашалота. І так само як та славнозвісна бочка спереду має якесь таємниче різьблення, так і величезний зморшкуватий лоб кашалота має на собі незліченні химерні візерунки — емблематичне оздоблення його подиву гідної бочки. І, як Гейдельберзька бочка завжди буває повна щонайкращого вина Рейнської долини, так і китова бочка містить найкращу, найкоштовнішу з жирових речовин, які дає його тіло: високо цінований спермацет, абсолютно чистий, прозорий і запашний. Більш ніде в кашалотовому тілі не знайдете цієї дорогоцінної речовини в чистому вигляді. Хоч у живого кита вона зовсім рідка й текуча, але, видобута з кита вбитого й виставлена на повітря, незабаром починає гуснути, утворюючи прегарні розгалужені зростки кристалів, як ото перша тонка крига, що з’являється на воді в мороз. «Скриня» великого кашалота дає близько півтисячі галонів спермацету, хоча значна частина його неминуче розливається, витікає, розбризкується чи ще якимсь чином утрачається під час квапливих намагань китобоїв ухопити, що вдасться.

Я не знаю, яким вишуканим і коштовним матеріалом покрита всередині Гейдельберзька бочка, та хоч би яке розкішне було те внутрішнє покриття, воно не може змагатися з шовковистою плівкою перламутрового кольору, що, немов підшивка дорогої мантії, вистилає внутрішню поверхню кашалотової «скрині».

Ми вже бачили, що Гейдельберзька бочка кашалота займає всю довжину верхньої частини його голови, а оскільки, як уже відзначено десь попереду, голова займає третину всієї довжини велетня, яка у великого кита може становити вісімдесят футів, то глибина тієї Бочки, коли голову підвішено сторчма за бортом корабля, сягає понад двадцять шість футів.

Коли в кита відрізують голову, гостре знаряддя в руках китобоя, який виконує цю операцію, проходить дуже близько від місця, де потім буде пробито отвір до резервуара зі спермацетом, і треба різати надзвичайно обережно, щоб через недбальство не вдертися передчасно до тієї святині й не виточити з неї намарне її дорогоцінного вмісту. Відрізану голову врешті піднімають з води поверхнею розтину догори, і в цій позиції голову підтримують величезні розбиральні талі за допомогою цілої плетениці конопляних линв.

Прийнявши все це до відома, візьміть, будь ласка, участь у дивовижній процедурі вичерпування великої кашалотової Гейдельберзької бочки — процедурі, яка цього разу мало не скінчилася трагічно.

78

ЦИСТЕРНА Й ЦЕБРА

Спритний, мов кіт, Тештіго видирається на грот-щоглу і, випроставшись на весь зріст, біжить по грот-реї, аж поки опиняється якраз над підвішеною за бортом Бочкою. В руках у нього легкі талі з одношківного блока й пропущеної крізь нього линви; які моряки називають «гордень». Закріпивши той блок так, щоб він звисав з реї, Тештіго спускає один кінець линви вниз і розмахує ним, поки його не спіймає і не схопить міцно котрийсь із матросів на палубі. Потім індіанець, перебираючи линву руками, сам спускається по її другому кінцю і врешті спритно приземляється на завислій за бортом китовій голові. Ставши там — ще багато вище за решту команди — він жваво покрикує до неї, ніби турецький муедзин, що з вершини мінарета скликає правовірних на молитву. Йому подають нагору гостру лопатку з коротким держалном і він починає старанно шукати місця, де найкраще вломитись у Бочку. Цю роботу він робить дуже обережно, немов шукач скарбу в якомусь старому будинку, що простукує стіни, розшукуючи, де замуровано золото. Ось ті ретельні розшуки скінчились, і до одного кінця перекиненого через блок горденя чіпляють міцне, окуте залізом цебро — точнісінько таке, як колодязне. А другий кінець горденя, протягнений через палубу, тримають двое-троє моторних матросів. Вони підтягують цебро вгору — так, щоб індіанець міг його дістати, — а ще один подає йому знизу довгу тичку. Вставивши кінець тички у цебро, Тештіго пропихає його вниз, у Бочку, поки воно не зникне з очей; а тоді гукає до матросів біля горденя, і спінене цебро піднімається вгору, ніби повна свіжого молока дійниця. Цебро обережно спускають на палубу, там його підхоплює поставлений для цього матрос і швидко виливає вміст його в велике барило. Цебро знов підтягують угору, і так воно обертається, аж поки в глибокій цистерні не лишиться нічого. Під кінець Тештігові доводиться пропихати цебро тичкою далі й далі, все глибше й глибше в Бочку, і врешті в ній ховається футів із двадцять тички.

Отак команда «Пеквода» якийсь час вичерпувала спермацет; запахущою рідиною вже наповнили кілька барил, коли раптом сталася химерна пригода. Стоячи на кашалотовій голові, Тештіго весь час держався однією рукою за один з великих блоків, на яких була підвішена голова. Чи то цей шалений, відчайдушний індіанець, забувшись, необачно пустив з руки блок, чи то він ступив ногою на якесь