Читати книгу - "Зниклий герой, Рік Рірдан"

Талія стиснула братову руку.

— Як почуваєшся?

— Спекотно, — пробурмотів він. — У роті сухо.

І я бачив дещо... дуже жахливе.

— Це була Гера, — буркнула Талія. — Її Величність Бомба Уповільненої Дії.

— Ну все, Таліє Грейс, — промовила богиня. — Я перетворю тебе на мурашкоїда, я тобі обіцяю...

— Припиніть, ви двоє, — випалила Пайпер. Дивовижно, але обидві замовкли.

Пайпер допомогла Джейсону підвестись і дала йому залишки нектару зі своїх припасів.

— Слухайте... — Пайпер повернулася до Талії і Гери. — Геро... Ваша величносте, нам би не вдалось вас урятувати без мисливиць. А ти, Таліє, ніколи б не зустріла Джейсона... я ніколи б його не зустріла... коли б не Гера. Не сваріться, тому що у нас і без цього достатньо складнощів.

Обидві витріщились на неї, і протягом трьох довгих секунд Пайпер не знала, хто з них вирішить убити її першим.

Зрештою Талія буркнула:

— У тебе є запал, Пайпер. — Вона дістала сріблясту картку зі своєї парки і сунула її в кишеню куртки Пайпер. — Хочеш стати мисливицею, дзвони. Ми 6 не відмовилися від твоєї допомоги.

Гера схрестила руки на грудях.

— На щастя оцієї мисливиці, ти маєш рацію, дочка Афродіти. — Вона зміряла Пайпер очима так, наче дивилась на неї вперше. — Ти, певно, цікавилась, Пайпер, чому я обрала тебе для цього завдання, чому не відкрила твою таємницю від самого початку, навіть коли дізналась, що тебе використовує Енцелад. Мушу визнати, до цієї миті я точно не знала. Щось підказувало мені, що ти дуже важлива для цього завдання. Зараз я бачу, що мала рацію. Ти навіть сильніша, ніж я усвідомлювала. І ти права щодо загроз, які наближаються. Ми повинні діяти спільно.

Пайпер зашарілася. Вона гадки не мала, як реагувати на похвалу Гери, але втрутився Лео.

— Отже, — сказав він, — можна не сподіватись, що цей хлопчина Порфіріон просто розплавився і помер, еге ж?

— Ні, — погодилась Гера. — Врятувавши мене і це місце, ви відвернули пробудження Геї. Ви виграли нам деякий час. Однак Порфіріон повстав. Йому достало розуму, щоб не залишатись тут, до того ж він ще не відновив свою силу цілковито. Велетня може вбити тільки союз бога і напівбога. Щойно ви звільнили мене...

— Він утік, — промовив Джейсрн. — Але куди?

Гера не відповіла, але Пайпер охопило жахливе передчуття. Вона пригадала, що говорив Порфіріон про знищення олімпійців і витягування коренів. Греція. Вона подивилась на похмуре обличчя Талії і припустила, що мисливиця дійшла такого ж висновку.

— Я мушу знайти Аннабет, — промовила Талія. — Вона повинна дізнатись про те, що тут сталось.

— Таліє... — Джейсон схопив її за руку. — Ми так і не поговорили про це місце, чи...

— Знаю. — Її обличчя пом’якшало. — Одного разу я вже втратила тебе в цьому місці. Не хочеться залишати тебе знову. Але ми незабаром зустрінемось. У Таборі напівкровок.

Вона зиркнула на Геру:

— Забезпечиш їм безпечний шлях туди? Це найменше, чим ти можеш ДОПОМОГТИ.

— Не тобі мені вказувати...

— Царице Геро, — заступилась Пайпер.

Богиня зітхнула.

— Добре. Гаразд. Іди вже, мисливице!

Талія обняла Джейсона і сказала йому щось на прощання. Коли мисливиці пішли, подвір’я стало незвично тихим. У висохлому дзеркальному басейні не було жодних ознак земляних завитків, які повернули короля велетнів і ув’язнили Геру. Нічне небо було ясним і зоряним. У багряному лісі шелестів вітер. Пайпер пригадала оклахомську ніч, коли вони з татом ночували на подвір’ї дідуся Тома. Вона подумала про ніч на даху «Школи дикунів», коли Джейсон її поцілував... у її змінених Туманом спогадах.

— Джейсоне, що з тобою сталось у цьому місці? — запитала вона. — Тобто... я знаю, що мама залишила тебе тут. Але ти сказав, що це священне місце для напівбогів. Чому? Що трапилось із тобою після того, як ти залишився на самоті?

Джейсон розгублено похитав головою.

— Усе досі туманне. Вовки...

— Тобі подарували долю, — сказала Гера, — віддали мені на службу.

Джейсон кинув на неї сердитий погляд.

— Тому що ви змусили мою маму це зробити. Ви не могли змиритись з тим, що Зевс завів двох дітей з моєю мамою. Що він закохався в неї двічі. Я був платою за те, щоб залишити в спокої решту нашої родини.

— Це був правильний вибір і для тебе, Джейсоне, — наполегливо промовила Гера. — Коли твоїй матері вдруге вдалось піймати Зевса у свої тенета, це вийшло тому, що вона уявила його в іншій подобі — подобі Юпітера. Ніколи ще не траплялось подібного — дві дитини, грецька і римська, народжені в одній родині. Тебе мусили розлучити з Талією. Усі напівбоги твого роду починають свій шлях тут.

— Його роду? — запитала Пайпер.

— Тобто римляни, — сказав Джейсон. — Тут залишають напівбогів. Ми зустрічаємо богиню-вовчицю Лупу, ту саму, що виростила Ромула і Рема.

Гера кивнула:

— І якщо ти достатньо сильний, ти живеш.

— Але ж... — Лео здавався спантеличеним. — Що сталось потім? Тобто Джейсон так і не дістався табору.

— Табору напівкровок — ні, — погодилась Гера.

Небо над головою Пайпер наче заворушилося, у голові запаморочилося.

— Ти пішов до якогось іншого місця. От де ти був усі ці роки. У якомусь іншому місці для напівбогів... але де?

Джейсон повернувся до богині.

— Спогади повертаються, але не місцеперебування. Ви не збираєтесь про нього розповідати, чи не так?

— Ні, — відповіла Гера. — Це частина твоєї долі, Джейсоне. Ти мусиш сам знайти шлях назад. Але коли знайдеш... Ти об’єднаєш дві могутні сили. Ти подаруєш нам надію боротися проти велетнів і що — більш важливо — проти самої Геї.

— Ви хочете, щоб ми допомогли вам, — сказав Джейсон. — Але не говорите всього, що знаєте.

— Якщо я дам вам відповіді, вони перестануть бути правильними, — сказала Гера. — Такий шлях мойр. Ви повинні самотужки подолати свою подорож, щоб