Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

.

Різні голови повернулися до неї після того, як вона зявилася біля прилавка. Чорні очі глянули на неї, одні вогненно-червоні, інші зовсім без очей, але з дивними антенами, відчуваючи повітря, чи сам простір, вона не знала.

Приємно вас тут бачити. Минуло багато часу, — сказав Хейден, злегка сіпнувши котячі вуха, коли він окинув поглядом кімнату.

?

Чи вважає він, що я потребую захисту? Ілея подумала, але не згадала про свою реакцію. Боюся, що надовго не затримаюся. Один кухоль елю, будь ласка, — сказала вона і прикликала срібний шматок.

.

Він посміхнувся і наповнив кухоль краном.

Ілея обернулася, спершись на перекладину, яка ні на мить не викликала стогону напруження дерева чи металу. Тьмяно-блакитні магічні вогні освітлювали простір, по всьому закладу розкидані деревяні лавки, стільці та столи. Десятки темних людей пили, хтось їв, хтось грав у карти чи кості. Монети та різні блискучі предмети лежали на кількох столах, фігури в капюшонах або обладунках сиділи або стояли. Перегляду.

Повільна музика виходила від групи істот, всі вони тримали в кінцівках вигнуті струнні інструменти. Він звучав для неї традиційно, хоча повільний ритм надавав йому передчуття і похмурої атмосфери. Можливо, це відповідає тому, що робили б шукачі пригод або місцеві падальщики, коли покинули б це. Лігво досвідчених воїнів, злодіїв і вбивць.

.

І все ж вона знала, що найжахливішим створінням була вона.

.

Всі знали.

.

Вона випила напій з елю.

— Ще щось? — спитав Гайден.

— Авжеж. Тут є агенти Темного Захисника. Я тут, щоб зустрітися з ними, - сказала вона.

Він злегка посміхнувся, показавши ікла, перш ніж він показав на стіл у кутку кімнати.

,

За ним сиділи чотири постаті в капюшонах, щупальця вилазили з двох плащів, темно-червоні очі вбирали в себе інших відвідувачів. Третій член їхньої групи був більшим, їхні мязи майже випиналися крізь плащ, велике вигнуте лезо з темно-синього металу, привязане до спини. Останній не мав ніг, його вісім майже білих очей блищали з-під плаща в бік Ілеї.

?

Дякую, — сказала вона і встановила телепатичний звязок. — Як ти взагалі був?

Гайден помітно не відреагувала. Завдяки Лугу набагато безпечніше. Більше меценатів з воротами. Інакше нічого особливого. Я не можу скаржитися.

.

— Це приємно чути, — сказала Ілея, підходячи до гурту темних, музика продовжувалася в тій самій зловісній манері. Не зовсім джаз, але, можливо, навколишнє середовище просто благає про щось більш підходяще. Темні печери і все.

.

Вона іноді забувала про те, що північну поверхню, як правило, зовсім не перетинають її мешканці. Не обійшлося і без використання щілин і тріщин в ландшафті.

.

Вона зупинилася перед столом і взяла чотири постаті. Троє залишилися без реакції, щупальця трохи ворушилися зсередини двох капюшонів. Четверта і найбільша повернула в бік, піднявши дві товсті й бліді руки, щоб відтягнути капюшон. Внизу була лиса голова, вкрита такою ж майже білою шкірою, два прорізаних жовтих ока захоплювали її. У нього не було носа, натомість було два маленькі отвори, що надавало його обличчю досить плоскої форми, череп, однак, такий же товстий, як і його мязи.

. !

Він посміхнувся і заговорив глибоким голосом. Вітаю! Ви повинні бути Вартовим, який прийняв цю роботу. Ти, звичайно, сильний, хоча я не знаю, що таке Девіант. Чи були ви поінформовані належним чином, чи ваша команда ще не приїхала?

– 272

Маг Землі – рівень 272

.

— Мене звати Ліліт, — сказала вона й усміхнулася.

! .

Його очі широко розплющилися, перш ніж він підвівся, мало не відкинув стілець, перш ніж схопився за нього і поспіхом вибачився перед столом поруч, злегка вклонившись своєю масивною формою, його слова були теплими й радісними, перш ніж він повернувся до Ілеї. Широко розкинувши руки. — Ліліт! Сама рятівниця Хеллоуфорта. Ах, сьогодні справді благословенний день. Пробачте мою дурну інквізицію. Вони звуть мене Бромот, норник. Або Бромот могутній, — сказав він і нахилився ближче, продовжуючи пошепки. Я впевнений, що дехто називає мене Бромотом крихітним, або Бромотом незначним. Але ви, безперечно, знаєте проблеми зі славою. Він не здавався зарозумілим, натомість щиро співпереживав.

?

Ілея посміхнулася йому і сьорбнула з елю. — Приємно з тобою познайомитися, Бромоте. Я розумію, що питання дещо... В даний час це відбувається, і, безсумнівно, загострюється, враховуючи характер занепокоєння. Чи варто рухатися далі?

— Ах, але поспіх — це падіння сильних. Дозвольте мені познайомити їх зі мною, — сказав він і показав на шестиоку істоту, яку Ілея не могла помітити. Справа не в тому, що вона ховалася від її навичок, просто істота не була такою присутньою, як інші. Вейсанн. Той, хто знайде наших ворогів.

– 310

Маг ворожіння – рівень 310

Істота кліпнула трьома очима в швидкій послідовності, шепочучи швидкоплинним чарівним голосом і мовою, якою Ілея не розмовляла.

— Вітається з тобою, — послужливо підказав Бромот.

Вітання Ілея надіслала в голову з відповідною думкою, повязаною з цим.

.

Істота злегка вклонилася, її очі злегка примружилися, як їй здалося, весело, хоча вона не бачила ні вуст, ні інших рис обличчя.

?

— Я — Девара, а це — Нітольш, — промовив перший з істот зі щупальцями, залишивши капюшони. — Можна поговорити наодинці?

.

Вона відчула навколо нього щось знайоме, але не могла сказати, що це таке.

— Чи достатньо це приватно? Ілея послала.

Його очі трохи розширилися. — Авжеж. Нам належить розвідати найближче поселення, захоплене інфікованими. І ви їх знищите. Це і є авантюрний контракт, який пропонується. Бромот, я і Нітольш забезпечать захист Вейсанну.

.

Розумно. Дозвольте мені запитати, що ви знаєте про інфекцію або як вона потрапила до Фейнора? – сказала Ілея.

Девара кілька секунд мовчала. Ці міркування не є частиною узгодженого контракту.

Чесно, тож давайте підемо і знищимо корупцію, поки вона не поширилася далі, — послала вона. Навіть не звинувачуючи Фейнора прямо. Чи грали вони з біологічною зброєю, залишеною Вором Елентіром?

Ілея не дуже переймалася тим, чому і як. Угоди були б зацікавлені, особливо Хеллоуфорт. І вона могла зясувати, що могла, але головним чином хотіла запобігти черговому напливу зіпсованих істот.

Група розмовляла між собою їхньою мовою, перш ніж Бромот подивився в її бік. Ми готові піти, коли ви будете. Дорога до кордону постраждалої території займе кілька днів, за винятком, звичайно, швидшого шляху.

?

Чи є в мене швидший шлях? — відправила