Читати книгу - "Загублена душа, Віталіна Весела"

— Скоріше з усього, вони були парою, готувалися до гніздування.

— Як ви дізналися? Знайшли гніздо? — знову запитав хлопець.

— Бо вони наносили купу здобичі в одне місце, правда? — уточнила Олівія.

— Так. Там було жахливе місце, десяток моїх людей було поранено, та ще декілька отримали серйозні опіки, якби не твої друзі, Малік та Амайя, що одразу ж взялися лікувати їх, навіть не знаю чи вижили б вони. — розповів Оскар. — Мені доповідали, що ви натрапили на цілу зграю Карахонів? Ти втратила чотирьох воїнів, потрібно подбати про їхні сімʼї.

— Вони ще не мертві, я відправила їх до Маліка з Амайєю, вони обовʼязково щось вигадають.

— Добре, якщо ти їм так довіряєш, то нехай спробують.

— А як справи в інших герцогствах? Їм траплялися Апостоли? — запитав Філіпп.

— В герцогствах Морган та Саміль все пройшло спокійно, вони натрапили лише на кілька невеликих груп Апостолів, в герцогстві Філс спочатку теж було спокійно, але, коли вони дійшли до північного кордону, до них, з нашої території, повтікала досить велика група. В герцогстві Філс слабка армія, то ж без жертв не обійшлося, та їм допомагали священники з Храму, на відміну від нас. Найбільше подій сталося в герцогстві Отто.

— А що сталося в Отто?

— Старий герцог Отто добився оголошення твого друга, Еліана справжнім спадкоємцем, і вже через кілька тижнів розпочався похід на Апостолів. В цьому поході на його життя було вчинено замах, зробили це лицарі з війська, яким йому доручили командувати. Зрадники підібрали влучний момент, саме коли вони наткнулися на велику групу Чорних апостолів, було випущено кілька стріл, одна поранила його коня, а інша його самого.

Олівія вже розхвилювалася від таких новин, вона припинила їсти, та запитала:

— А що з Еліаном, він живий?

— Та що йому станеться, він же спадкоємець «Сили Морів», ну хіба що втратив кілька крапель крові, та й все. Старий герцог ось ще влаштує їм щасливе життя за цю витівку, можеш не хвилюватися.

— Добре, що все обійшлося... — задумливо відповіла Олівія.

— Дядьку, в мене є питання. — заговорив Філіпп. — Ви були в поході так само як і ми, навіть повернулися на кілька годин пізніше, то як ви встигли дізнатися такі подробиці?

— Хм, — підморгнув Оскар, — це секрет герцога.

— Та ну вас, розкажіть.

— Тобі залишилося стажуватися лише кілька місяців, от коли станеш повноцінним лицарем, воїном Гілберт, тоді й розповім.

Олівія думала про те, на стільки все змінилося? Все, що вона пережила в минулому, зараз не мало взагалі ніякого сенсу. Лінія часу повернула не в ті двері? Чи такі зміни викликало її пробудження? А як що до війни з монстрами? І звідки взялися Чорні Апостоли? Всього цього не було в минулому житті. Чи було? Але закопана у власних проблемах вона нічого не помічала, окрім того, що на той момент здавалося важливим. В будь-якому разі вона не збиралася ще раз переживати всі ті страшні речі, то ж краще про це забагато не думати.