read-books.club » Наука, Освіта » Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська 📚 - Українською

Читати книгу - "Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська"

261
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська" автора Олександр Віталійович Красовицький. Жанр книги: Наука, Освіта. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 116 117 118 ... 137
Перейти на сторінку:
шкіру. Краса! На цих радощах можна легко піймати кулю головою. І тоді вже задоволене лице буде битися об дерев’яний настил кузова. Зате вітерець був класним...

• Зведення новин

Четверо військових загинули та 31 було поранено під час проведення антитерористичної операції 24 серпня.

Про це сказав спікер інформаційного центру Ради національної безпеки й оборони Андрій Лисенко.

Він зазначив, що 24 серпня бойовики здійснили 39 обстрілів позицій сил АТО.

• «На території РФ та Придністров’я на ранок 25 серпня неподалік держкордону з Україною знаходиться близько 22,5 тисяч російських військовослужбовців. Всього, з урахуванням окупаційних військ у Криму, чисельність російських угрупувань становить до 47 тисяч осіб», — написав керівник «Центру військово-політичних досліджень» Дмитро Тимчук.

• Кілька джерел одночасно повідомляють, що близько 5:00 25 серпня з території Росії колона з озброєнням і військовою технікою увійшла на територію України поблизу сіл Маркіне та Щербаки Новоазовського району Донеччини.

Речник центру Антитерористичної операції Олексій Дмитрашківський заявив, що поки не має підтвердження інформації про вторгнення з території Росії військової техніки.

• Колона російської військової техніки в понеділок вранці спробувала здійснити прорив з території Росії в Україну в районі Новоазовська.

Про це повідомив керівник Центру військово-політичних досліджень Дмитро Тимчук.

• Сили антитерористичної операції закріпилися в північній частині Луганська, звідки продовжуватимуть звільнення міста.

• З установок «Град» терористи обстріляли селище Комуна на Донеччині, поруч з яким нема підрозділів сил АТО.

• Органи СБУ спільно з добровольчим батальйоном «Айдар» в районі Олександрівська Луганської області знешкодили лісовий табір бойовиків. В результаті один бойовик загинув, декілька отримали поранення, інші втекли.

Про це повідомляють «Українські новини» з посиланням на речника РНБО Андрія Лисенка.

• Батальйон «Азов» знищив два танки терористів під Новоазовськом Донецької області.

Так радник глави МВС Антон Геращенко написав на своїй сторінці в Фейсбук про знищення одного з танків.

«Щойно говорив з командиром спецбатальйону МВС «Азов» Андрієм Білецьким. Він повідомив мені, що годину тому розвідувально-диверсійна група «Азова» під керівництвом «Боцмана» підірвала на керованому фугасі танк російських терористів під Новоазовському. Горів танк на відмінно!» — повідомив він.

За його словами, під час операції був неважко поранений один з українських силовиків, йому вже надана меддопомога.

• Поблизу населеного пункту Дзеркальний Донецької області спільна група ЗС України та СБУ затримала десять військовослужбовців 331 полку 98 свірської дивізії Повітряно-десантних військ Росії.

Про це повідомляє прес-служба СБУ.

«Російські військовослужбовці затримані із особистими документами та зброєю. Вони дали свідчення, що батальйон десантників 23 серпня ц. р. був передислокований залізничним транспортом до Ростовської області РФ, а близько 3 години ночі 24 серпня підрозділ був піднятий по тривозі і отримав наказ здійснити марш у складі колони з кількох десятків БМД», — йдеться у повідомленні.

«Лише офіцерському складу було повідомлено, що російська техніка вторгнеться на територію України», — додали в СБУ.

• Батальйон «Азов» повернув контроль над містом Новоазовськ Донецької області.

Про це написав боєць «Азов» Захар Лаврентьев на сторінці батальйону в Фейсбук.

26 серпня 2014 року

• Роман Зіненко «Іловайський щоденник»

26 серпня 2014 року. Це був один з найтрагічніших днів, проведених нами в Іловайську. Ранок почався відносно спокійно, але ближче до обіду відновився обстріл. Почалося все, як звичайно, з кількох мінометних розривів навколо школи. На жаль, тривале перебування під обстрілами притупляє відчуття страху й пильності. Вже звикаєш до того, що вибух у 50 метрах від тебе майже безпечний. Часті «безпечні» розриви притупляють пильність та інстинкт самозбереження. Не у всіх, але у більшості. Мене з першого дня перебування в Іловайську дивували деякі бійці, які принципово не одягали бронежилети та каски. Серед бійців «Донбасу» був один майор Ніколов з позивним Лермонтов. Про нього відгукувалися як про філігранного гранатометника. Здатний дива творити з АГС-17. Так от, його майже ніколи не бачили в бронежилеті чи касці. Скажете безпечність? Можливо. Але людина, яка пройшла не одне бойове зіткнення й змогла зберегти собі здоров’я без індивідуальних засобів захисту, так не вважає. У таких людей своя логіка. Хтось вважав себе «заговореним». Хтось (як я, наприклад) філософськи ставився до питань життя та смерті і думав, що життя та смерть в руках Божих, і ніхто до Нього не запізниться й завчасно не потрапить. Якщо судилося померти, то ніякий захист не вбереже, а якщо не судилося, то носити на собі зайвий вантаж не має сенсу. Але у мене з цього приводу були свої «забобони».

Через деякий час обстріл знову відновився. Після трагічного випадку з хлопцями у дворі бажаючих вільно розгулювати вулицями під час артобстрілу значно поменшало. Наступне бомбардування застало нас з Деном біля згорілої «газелі» на розі будівлі. Ми забігли в найближче укриття, яким виявився підвал школи. Смерть наших побратимів справила сильне враження на всіх інших наших хлопців. На деяких обличчях було чітко видно стан безнадійності та страху. Одні намагалися заглушити в собі це почуття за допомогою алкоголю. Для інших це було шоком й змушувало ще сильніше обурюватись на все керівництво. На тих, хто, на їхню думку, вчасно не віддали наказ на вихід. На тих, хто влаштував парад у Києві й чхати хотів на нас в цьому проклятому Іловайську. На тих, хто віддавав накази, а сам не брав участі в штурмах. Для деяких настала повна безнадія. Знову стали проявлятися паніка і настрої поразки. Дивлячись на таких хлопців, я подумав, що для них війна теж закінчилася, бо ані бажання, ані сили, ані волі до опору долі у них вже не було. На щастя, таких було небагато. Я навмисно не стану називати імен. Я впевнений, що ці люди, вийшовши з Іловайська й продовжуючи жити далі, носять не тільки нагороди, а й почуття провини за проявлені тоді легкодухість та слабкість. Що стосується мене особисто, то хочу зізнатися — мені теж було страшно. Я належу до тієї категорії людей, які дуже чутливі до настроїв, що створюють навколишні люди. Перебуваючи в підвалі школи й слухаючи п’яне скиглення, сам переймався відчуттям повної безнадії. Я розумів, що це не правильно. Що не можна зараз піддаватися цьому почуттю, бо воно деструктивне і веде тільки до поразки й загибелі. Розумів, що лише в тверезому та адекватному стані можна розсудливо міркувати та знаходити правильні рішення для виходу з ситуації, що склалася. Підсвідомий страх не тільки паралізує, а й змушує робити вчинки, які ще далі віддаляють від надії на порятунок. Глушачи цей страх спиртним,

1 ... 116 117 118 ... 137
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Хроніка війни. 2014—2020. Том 1. Від Майдану до Іловайська"