Читати книгу - "Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки"

— А не хочеться?

— У нас працюють люди за покликанням, — відповів суворо. — Тут не кожний витримає. Зарплатня невисока. Роботи багато. Як бачите — суцільні переваги. Але працюють, бо люблять роботу. І — собак. Хоч служба й собача…

Підполковник на якусь хвилю замислився. Потім, наче оживши, поцікавився:

— То з чого почнемо?

— З невеликого вступу, — пояснив Лисиця. — Насамперед хочу сказати, що перед цим інтерв'ю ми провели невеликий експеримент. На сторінках газети повідомили читачів, кого плануємо інтерв'ювати. І запропонували надіслати питання, відповіді на які вони хотіли б прочитати. Так що відповідатимете не на мої, а на питання читачів.

— З радістю.

— Тоді стартуємо.

Звично увімкнув диктофон:

— Шановний пане підполковнику, наші читачі запитують, звідки походить назва такої цікавої науки, якою займається ваш Центр.

Гжицький напружився. Перші слова далися нелегко:

— Спочатку хотів би трошки підправити. Ми займаємося більше практикою. А сам термін кінологія утворився з двох грецьких коренів kuv,[30] що означає «собака» і λογος[31] — «слово, вчення». Фактично це — «вчення про собак». У сучасній науці ним позначають галузь, яка займається нашими чотириногими помічниками: дослідженням, виведенням порід, дресируванням, походженням.

— До речі, ви ніколи не задумувалися, чому в українській мові є два слова — «собака» й «пес»?

— Не задумувався, але певні ідеї маю. Річ у тім, що першим називають собаку взагалі. Воно практично не має негативного забарвлення. Чого не можна сказати про друге. Найімовірніше, це протиставлення відображає архетипну опозицію «добро — зло». Тобто в розумінні архаїчної людини собака служив добру, а пес — злу. Скажімо, у фразі «сторожовий пес» одразу знаходимо негативну оцінку, а «сторожовий собака» прозвучить цілком нейтрально.

— Цікава версія. А коли почалося наукове оформлення кінології?

— В останній чверті XIX століття. На цей час припадає початок роботи, спрямованої на організацію родоводу «найкращого друга людини». Однак співжиття людини й собаки почалося задовго до цього. Давні розкопки в Греції засвідчують його ще з первіснообщинних часів. Існують версії, що вже тоді собак використовували, щоб попереджувати про наближення до стоянки племені диких звірів, а також для полювання. Під час розкопок у Давньому Єгипті знайдено зображення лучників з бойовими собаками. Армія середньовічної Іспанії нараховувала кілька тисяч «чотириногих воїнів». Пізніше собак почали використовувати для охорони кордонів, здійснення зв’язку, піднесення патронів, пошуку мін, як санітарів, для супроводу розвідників. А про собак-детективів узагалі можна говорити дуже довго. Скажімо, наприкінці 80-х років минулого століття під порогами об’єктів, які могли пограбувати (ощадні каси, магазини), клали спеціальні килимки, що мали специфічний гидотний запах. Зловмисник, нічого не знаючи, опинявся «міченим» (наступав на килимок і «забирав» запах із собою). Зрозуміло, що «чотирилапий детектив» знаходив такого грабіжника-невдаху напрочуд швидко. Хоча зараз з’явилась нова форма використання собак — тероризм. Після кількох днів підготовки собака-терорист легко може зайти до потрібного приміщення.

Насправді собака — це одомашнений вовк. Щодо приблизної дати початку цього процесу думки вчених розходяться (від 15 до 100 тисяч років тому). У далекі історичні часи собаки мали високу ціну. Скажімо, давні германці могли віддати за доброго рябка навіть двох коней. З часом виникали нові породи, урізноманітнювалися форми використання собак для допомоги людині.

— А як нині собаки «працюють» у правоохоронних органах?

— Сьогодні вони допомагають розкривати розбої, убивства, випадки з незаконним обігом зброї, наркосировини. Особливо незамінні «чотирилапі детективи» в сільській місцевості. А в аеропорту «Бориспіль», наприклад, працює ціла кінологічна група, до завдань якої входить охорона літаків і терміналів від можливих терактів, виявлення фактів перевезення зброї й наркотиків. Наявність такого підрозділу — одна з вимог до аеропортів, які мають міжнародний статус. І до п’ятизіркових готелів теж. До речі, про роботу собак у правоохоронних органах є такий кінологічний анекдот. Від прокуратури, СБУ й міліції на місце пригоди якось прибули три собаки. Собака від СБУ почав працювати першим. Дістав з канави згорток з вибухівкою і зброєю. Другим до роботи взявся міліцейський сірко. На горищі знайшов наркотики. Прокурорський за кілька годин так нічого й не нанюхав. Однак на прес-конференції прокурор заявив: «Нами виявлено: наркотики, зброя й вибухівка…»

Лисиця засміявся. Гжицький тільки хмикнув.

За мить «журналіст» продовжив.

— Мені відомо, що українські кінологи беруть участь у міжнародних миротворчих операціях. Що можете сказати про це?

— Наші працівники мають значний досвід такої служби. Це фактично українська «К 9». Таке міжнародне позначення має кінологічна поліційна команда. Стандартно до неї входять дев'ять кінологів із собаками. Вони охоплюють усі напрямки: патрулювання, розшук, вибухівка, зброя, наркотики, ідентифікація. Я сам раніше ніс службу в кількох гарячих точках. Тому роботу цю знаю не з розповідей. Усього довелося й побачити, й відчути, й пережити. А собаки через що проходять… Обстежуючи транспорт, працюючи в будівлях міст і селищ, на підозрілих об’єктах, в аеропортах, у горах, наші досвідчені вихованці пилососять кожен сантиметр території.

— Вибачте, а що означає «пилососять»?