read-books.club » Публіцистика » 25 портретів на тлі епохи 📚 - Українською

Читати книгу - "25 портретів на тлі епохи"

172
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "25 портретів на тлі епохи" автора Олексій Підлуцький. Жанр книги: Публіцистика. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 116 117 118 ... 153
Перейти на сторінку:
ринковим шляхом під керівництвом Компартії. «Перетворення Дена — це спроба поєднати прямо протилежне: державну й приватну власність, держплан і ринкову економіку, політичну диктатуру й культурну свободу», — пише Солсбері. І Ден Сяопін чи не єдиний у світі, кому вдалося поєднати ці непоєднувані речі.

Ден поступово відійшов від влади на початку дев’яностих, а помер 19 лютого 1997-го у віці 93 років. Колишній держсекретар США Генрі Кіссінджер охарактеризував його життєвий шлях так: «Рідко зустрічається такий політичний діяч, як Ден Сяопін, якому вдається досягнути всіх цілей, поставлених на роки вперед».

Джіммі Картер:
Християнин, який спростував аксіому: «політика та мораль — то несумісні речі»

Не Америка винайшла права людини, а права людини — Америку.

Джіммі Картер

«Джонні… заїхав за ріг однієї з вулиць і побачив біля воріт взуттєвої фабрики три непримітні на вигляд закриті машини, що поставали рядком у недозволеному місці. А перед самою прохідною стояв Джіммі Картер і вітався за руку з робітниками й робітницями, які стікалися на зміну. Вони йшли заспані, вгорнуті у важкі бахматі пальта, несучи в руках кошики й пакети зі сніданками, і з їхніх ротів вихоплювалися білі хмарки пари. Картер озивався до кожного якимсь словом. Його усмішка, тоді ще не розмножена засобами інформації, була осяйна й невтомна. Ніс почервонів від морозу». Так «король жахів» Стівен Кінґ у своєму романі «Мертва зона» 1979 року описував початок президентської кампанії вихідця з найглухішої глушини американського Півдня за три роки перед тим.

Картер тоді глибоко вразив американців. Своєю абсолютною несхожістю на всіх інших політиків, інакшістю, якщо можна так сказати.

До крихітного селища Плейнс у Джорджії, звідки походив претендент, у розпал літа 1976 року вирушив цілий десант столичних журналістів-пролаз — шукати родичів та знайомих Джіммі. Того дня, як практично й щодня, на вулиці біля єдиної пивнички Плейнса з самого ранку сидів і накачувався на тропічній спеці дешевим алкоголем власник місцевої бензоколонки Біллі Картер — рідний брат Джіммі. Він охоче згодився спілкуватися з «акулами пера». Й одразу отримав перше запитання: «Чи не здається вам, що ваш спосіб життя дещо суперечить загальноприйнятим нормам?»

— Слухайте, — відповів Біллі, — моїй мамі вже 70 років, а вона вирушила до Африки як доброволець Корпусу миру лікувати тамтешніх негрів. Одна моя сестра ганяє мотоциклом «Гарлі-Девідсон», мов навіжена, хоча їй уже за 40. Друга проповідує Слово Боже прямо на вулиці кожному, хто бажає і хто не бажає її слухати. А брат чомусь вирішив, що його оберуть президентом Сполучених Штатів. Та я — єдина нормальна людина в цій родині!

На превеликий подив Біллі та ще сотень мільйонів людей у цілому світі, американці того року таки обрали президентом людину, яка головним гаслом своєї передвиборної кампанії зробила слова: «Я ніколи вам не брехатиму», — і потім усі чотири роки в Білому домі щиро намагалася будувати внутрішню та зовнішню політику наддержави на принципах християнської моралі, справедливості й дотримання прав людини. (Неймовірно, правда? Щось таке, як «смажена крига».) У підсумку правління Картера було визнано сучасниками одним із найпровальніших у новітній історії Америки, а через чотири роки він програв перегони за другий президентський термін своєму конкурентові Рональду Рейґану з розгромним рахунком. Та все ж таки, та все ж таки…

Нині, через три з половиною десятки років після інавгурації Картера, дедалі більше людей визнає, що деякі зміни, які завдяки Джіммі стались у Сполучених Штатах і цілому світі, виявилися незворотними. І світ завдяки їм став трошечки кращим.

«Картер — це своєрідне перехрестя між світом релігії та світової політики, — заявив нещодавно один із провідних режисерів Голлівуду Джонатан Деммі («Мовчання ягнят», «Філадельфія» тощо). — Мені подобався Картер, коли він був президентом, іще більше він став подобатися мені з того часу, як залишив посаду. Завдяки йому я пишаюся тим, що є американцем».


М'ясо опосума

1 жовтня 1924 року в родині фермера Ерла Картера народилася перша дитина — син, якого назвали Джеймсом-Ерлом. Сталося це у Плейнсі, штат Джорджія. Американські джерела вперто називають цей населений пункт містом, але якщо врахувати, що на той час там мешкало 500 душ людей (нині — 800), які займалися майже виключно сільським господарством, у будь-якій іншій країні світу його б назвали селом і ніяк інакше.

Згідно з родинними переказами першим Картером, що переселився до Америки близько 1650 року, був сер Томас, який мав у Джорджії велику плантацію й нібито був прямим нащадком англійського короля Альфреда Великого. Проте жодних письмових згадок про сера Томаса не збереглося. Першим «задокументованим» предком Джіммі був Вайлі Картер, який брав

1 ... 116 117 118 ... 153
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «25 портретів на тлі епохи», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "25 портретів на тлі епохи"