Читати книгу - "Точка Обману"

— Мерщій! — заволав Толланд, підштовхуючи Рейчел до цих сходів. — Нам треба спуститися вниз!

Але було запізно. Сходи подалися, тріснули, відірвалися від пошкодженої опори і шубовснули у воду.

А над судном Дельта-Один намацав вимикачі та важелі і нарешті впорався з керуванням. На мить засліплений ракетою, що на нього летіла, він інстинктивно рвонув машину вгору, і тому ракета не влучила в ціль. Він вилаявся, завис над носом судна і приготувався знизитися, щоб закінчити роботу.

Знищити всіх пасажирів. Наказ контролера був чіткий і зрозумілий.

— Чорт забирай! Ти диви! — заволав Дельта-Два із заднього сидіння, показуючи у вікно. — Моторний човен!

Дельта-Один крутнувся і побачив зрешечений кулями моторний човен «крестлайнер», що нісся від «Гої» в передранкову темряву.

Керівникові групи належало прийняти рішення.

114

Тримаючи штурвал закривавленими руками, Коркі погнав моторний човен геть, і той жваво застрибав по хвилях, гупаючи днищем об воду. Астрофізик дав повний газ, намагаючись вичавити з суденця максимальну швидкість. І тільки зараз він відчув пекучий пронизливий біль. Він поглянув униз і побачив, як з його правої ноги струмує, пульсуючи, кров. І від цієї картини у нього відразу ж запаморочилося в голові. Прихилившись до штурвала, він обернувся і поглянув на «Гою», сподіваючись, що гелікоптер кинеться навздогін. Толланд і Рейчел потрапили в пастку на містку, і Коркі вже не міг до них дістатися, тож мусив прийняти блискавичне рішення.

Розділяй і перемагай.

Коркі знав, що коли він заманить вертушку достатньо далеко від судна, то, можливо, Рейчел і Майку вдасться вийти на радіозв’язок і покликати на допомогу. Але, поглянувши через плече на освітлений корабель, він з сумом побачив, що гелікоптер і досі висить над ним, наче вагаючись.

Ну ж бо, виродку! Наздоганяй мене!

Та гелікоптер не став його наздоганяти. Натомість він заклав віраж навколо корми судна, вирівнявся — і сів на палубу. Ні! Охоплений жахом, Коркі спостерігав, раптом збагнувши, що залишив Рейчел і Толланда на вірну смерть.

Зрозумівши, що тепер він має вийти на радіозв’язок, Коркі понишпорив по панелі і, знайшовши радіо, клацнув умикачем. Але нічого не сталося. Ані тобі світла, ані шуму. Він повернув регулятор гучності на всю. Все одно — нічого. Ну, вмикайся! Оживай! Відпустивши штурвал, він нахилився і поглянув униз. Від цього руху пекучий біль пронизав йому ногу. Коркі зосередив погляд на радіо — і очам своїм не повірив. Панель була зрешечена кулями, а шкала радіоприймача розтрощена. Донизу звисали обірвані дроти. Коркі ошелешено витріщився на безрадісну картину.

Щастить як потопельнику.

Коркі випростався, хоча ноги відмовлялися його слухати. «Що може бути гірше?» — подумав астрофізик. І коли поглянув на судно, то отримав відповідь на своє запитання. На палубу «Гої» зіскочили двоє озброєних військовиків. Потім вертушка піднялася знову, розвернулася і на повній швидкості рвонула в його напрямку.

Коркі похнюпився. Розділяй і перемагай. Вочевидь, цієї ночі не лише у нього виникла така думка.

Коли Дельта-Три пройшов палубою і наблизився до решітчастих сходів, що вели донизу, він почув, як десь під ним скрикнула жінка. Він повернувся і кивнув Дельта-Два — мовляв, схожу і подивлюся. Його напарник кивнув, залишившись в укритті на верхній палубі. Ці двоє могли підтримувати зв’язок через кодований переговірний пристрій: глушильна система «кайови» була сконструйована таким винахідливим чином, що для цього кодованого передавача було залишено спеціальну частоту.

Стискаючи в руках тупоносий короткостволий автомат, Дельта-Три рушив тихцем до сходів, що вели на нижню палубу. Обережно, як і личить натренованому вбивці, він дюйм за дюймом просувався вперед, тримаючи напоготові автомат.

Похилі сходи обмежували видимість, і Дельта-Три нахилився, щоб краще придивитися. Тепер крик чувся чіткіше і гучніше. На мить зупинившись, він рушив далі. Спустившись наполовину, він зміг побачити перекручений вибухом лабіринт містків і переходів, прикріплених до нижньої частини судна. Крик став іще сильнішим.

І нарешті він побачив її. Стоячи посередині поперечного містка, Рейчел Секстон вдивлялася вниз, у воду і розпачливо гукала Майкла Толланда.

Схоже, Толланд упав униз у результаті вибуху?

Якщо це так, то завдання Дельта-Три значно полегшувалося. Йому залишалося тільки зробити ще кілька кроків униз, щоб вистрелити майже впритул. Це було все одно, що стріляти рибу в акваріумі. Щоправда, на мить він завагався: Рейчел Секстон стояла біля розкритої підсобки для устаткування і могла бути озброєною — чи то підводною рушницею, чи то рушницею проти акул. Утім, ні перше, ні друге не могло змагатися з його автоматом. Пересвідчившись, що ситуація повністю під контролем, Дельта-Три підняв автомат і зробив іще один крок. Тепер Рейчел Секстон було прекрасно видно. Він націлив на неї автомат.

Іще один крок.

Унизу, під сходами, почулася якась метушня. Дельта-Три більше здивувався, аніж злякався, коли поглянув униз і побачив, як Майкл Толланд штрикнув якоюсь алюмінієвою палицею йому в ноги. Хоча це і заскочило зненацька Дельта-Три, він мало не розсміявся з цієї недолугої спроби завдати йому шкоди.

І цієї миті він відчув, як кінчик палиці торкнувся його п’ятки.

Пролунав вибух — і хвиля нестерпного пекучого болю прострелила все його тіло: у праву ногу щось ударило, і її стрімко підкинуло вгору. Втративши рівновагу, Дельта-Три хитнувся і покотився сходами вниз. Його автомат заторохтів по металевій решітці і упав на місток. Охоплений болем та люттю, Дельта-Три скрутився, щоб вхопитися за праву ступню, — але її у нього більше не було.

Толланд стрімко виріс біля свого ворога, тримаючи в руках палицю, кінець якої і досі димів: то був п’ятифутовий вогнепальний пристрій для боротьби з акулами. Алюмінієва палиця на кінці була оснащена дробовиком дванадцятого калібру, який спрацьовував від контакту з ціллю. Він призначався для самозахисту в разі нападу акул. Толланд зарядив закіптюжений дробовик новим патроном і притиснув його до кадика нападника-невдахи. Той лежав на спині немов паралізований, витріщившись на Толланда очима, сповненими подиву і шаленої люті.

Підбігла Рейчел. Вона хотіла підхопити автомат нападника, але той уже перелетів через край і впав у воду.

Переговірний пристрій на ремені спецназівця затріскотів, і з нього почувся голос, схожий на голос робота:

— Дельта-Три? Що сталося? Я чув постріл.

Та чоловік навіть не поворухнувся, щоб відповісти.

У пристрої знову затріскотіло, і майже одразу почувся інший голос. Він теж був роботоподібним, але відрізнявся тим, що звучав на тлі шуму вертолітного двигуна та лопатей.

— Говорить Дельта-Один, — сказав пілот. — Переслідую човен. Дельта-Три,