read-books.club » Сучасна проза » Євангелія від Ісуса Христа 📚 - Українською

Читати книгу - "Євангелія від Ісуса Христа"

295
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Євангелія від Ісуса Христа" автора Жозе Сарамаго. Жанр книги: Сучасна проза. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 116 117 118 ... 136
Перейти на сторінку:
обсмалили смолоскипом і роздерли залізним гребенем із гострими зубцями; Маріо з Персії відрубали мечем обидві руки; Марфінью з Рима обезголовили; мученикам із Марокко, Берардо з Ґобіо, Петрові з Джемініано, Отанові, Аджутові та Акурсію постинали голови; двадцять шість мучеників із Японії порозпинали на хрестах, закололи списами і спалили; Мавриція з Аґауне закололи мечем; Майнрада з Айнзідельна забили палицею; Менаса з Александрії — мечем; Меркуріо з Каппадокії зітнули голову; те саме зробили з Мавром Томою та з Нікасіо з Реймса; Оділію з Уя застрелили з лука; Пафнутія розіпнули на хресті; Пайо четвертували; Панкратія обезголовили; те саме зробили й Панталеонові з Нікомедії та Патроклові з Труа й Соеста, Павлові з Тарса, якому ти завдячуватимеш своєю першою Церквою; Педро з Ратеса зарубали мечем; П’єтро з Верони вдарили тесаком у голову, а кинджалом — у груди; Перпетую і Фелісію з Карфагена, Фелісія була рабинею Перпетуї, заколола рогами розлючена корова; Піатові з Турне розкололи череп; Полікарпа вдарили кинджалом і спалили; Пріску з Рима кинули на з’їжу левам; Процесій і Марфиніан, думаю, померли такою самою смертю; Квінтінові загнали цвяхи в голову та в інші частини тіла; Квірінові з Руана розкололи череп; Квітерії з Коїмбри відрубав голову власний батько; Рено з Дортмунда помер від удару молотом каменотеса; Рен з Алізи — від меча; Реституту з Неаполя спалили на вогнищі; Роландо закололи мечем; Романа з Антіохії задушили, спочатку вирвавши в нього язик, — чи з тебе не досить, запитав Бог в Ісуса, а Ісус йому відповів: Це ти себе запитай, і Бог провадив: Сабініан із Санса — обезголовлений; Сабініан Асізький — забитий камінням; Сатурній Тулузький — розтерзаний биком; Себастьян — пронизаний стрілами; Сиґізмунд, король бургундів, — укинутий у колодязь; Секунд із Асті — обезголовлений; Сервасій із Тонґреса та Маастріхта помер від ударів черевиками в живіт, хоч така смерть і здається малоймовірною; Север із Барселони — убитий цвяхом у голову; Сидвел з Ексетера — обезголовлений; Синфоріан з Отана — помер такою самою смертю; Систію — теж відрубали голову; Тарцизія — каменували; Теклу Іконійську четвертували і спалили; Теодора спалили на вогнищі; Тибурцію відрубали голову; Тимотея з Ефеса забили камінням; Тйрсія — перепиляли навпіл; Томасові Бекету з Кантуарії розкололи череп мечем; Торкватій і Двадцять Сім — убиті генералом Мусою перед брамою Ґуймараеша; Тропез із Пізи — обезголовлений; Урбан — також; Валерія з Ліможа — також; Валеріан — також; Венансій із Камеріно — обезголовлений; Вісент із Сарагоси — підсмажений на решітці з гостряками; Віргілій із Тренто — ще один забитий ударами носаків; Вітал із Равенни — заколотий списом; Вітор — обезголовлений; Вітор із Марселя загинув тією самою смертю; Віторія з Рима померла після того, як їй вирвали язик; діва Вільґефорте, або Ліберата, або Евтропія — розіпнута на хресті та інші, інші, інші, багато й багато інших — гадаю, досить. Ні, не досить, сказав Ісус, хто були ті інші? Ти наполягаєш? Наполягаю. Під іншими я маю на увазі тих, котрих не мучили, й вони померли своєю смертю, але протягом свого життя терпіли жорстокі спокуси від світу та від Диявола і, щоб подолати їх, умертвляли свою плоть постами й молитвами, й там бували справді курйозні випадки, наприклад, такий собі Джон Скорн стільки часу простояв навколішках у молитві, що на колінах у нього наросли величезні мозолі, а ще розповідають — ти чуєш, Пастирю, це вже тебе стосується? — ніби йому вдалося загнати диявола в чобіт, ха-ха-ха! Мене — в чобіт? — здивувався Пастир, ну, це пусте базікання, для цього чобіт мав би бути великий, як світ, і хотів би я подивитися, хто міг би взутися в такий чобіт, а потім скинути його з ноги. То вони боролися зі спокусами лише молитвою і постуванням? — урвав його Ісус, звертаючись до Бога, а Бог йому відповів: Ні, вони ще катуватимуть своє тіло болем і кров’ю, обляпуватимуть його нечистотами, а також удаватимуться до багатьох інших видів покути, носитимуть колючі волосяниці й нещадно шмагатимуть своє тіло, будуть серед них і такі, що не митимуться протягом усього свого життя, інші підуть у ліси й качатимуться там у снігу, щоб приборкати надокучливі вимоги плоті, яку спокушає нечистий, чия єдина мета — збити душу зі шляху істинного, який веде прямо на небеса, показуючи своїм жертвам голих жінок та лякаючи їх страхітливими чудиськами, пороки, любострастя і страх — ось та зброя, яку демон застосовує проти бідолашних людських створінь. Ти все це робитимеш? — запитав Ісус, звертаючись до Пастиря. Більш або менш, відповів той, я обмежуся тим, що візьму собі те, чого Бог не любить, а саме, плоть, із її радощами та її смутком, її молодістю та старістю, з її свіжістю і її гниттям, але неправда, що моєю єдиною зброєю буде страх, наскільки мені пригадується, не я винайшов гріх, покарання за нього і страх, який завжди їх супроводжує. Замовкни, нетерпляче урвав його Бог, гріх і Диявол — це дві різні назви для одного й того самого. Для чого? — запитав Ісус. Для моєї відсутності. А в чому причина твоєї відсутності — у тому, що ти відступився від людини, чи в тому, що вона відступилася від тебе? Я ніколи не відступаю. Але погоджуєшся, коли люди відступаються від тебе. Хто відступається від мене, той шукає мене. І якщо він тебе не знаходить, то провина, звісно, падає на Диявола. Ні, не він у цьому винен, це тільки моя провина, бо я не з’являюся там, де мене шукають, — зізнався Бог із несподівано гірким смутком у голосі, так ніби раптом йому відкрилися межі його могутності. Ісус сказав: Говори далі. Є й такі, — повільно почав Бог, які йдуть у пустелю та глухомань, ховаються в печерах і гротах, живуть життям самітників у товаристві лише диких звірів, є й такі, що зачиняються від світу в келіях і монастирях, інші залізають на високі стовпи й живуть там по багато років, їх називають стовпниками, голос Бога ослаб і став ледве чутний, перед зором його божественної уяви тепер проходила нескінченна вервечка людей, тисячі, тисячі, тисячі й тисячі чоловіків і жінок, що в усіх куточках земної кулі прямували до монастирів та обителей, одні з яких були примітивними сільськими будівлями, а інші — розкішними палацами: Вони йдуть туди, щоб служити мені й тобі, служити з ранку до ночі, неспанням і молитвами, усі вони мають одну мету й однакову долю, вони поклонятимуться нам і помиратимуть
1 ... 116 117 118 ... 136
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Євангелія від Ісуса Христа», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Євангелія від Ісуса Христа"