Читати книгу - "Кузьма Скрябін. Повне зібрання творів"

Вже вісімнадцять років любим цю країну!

Нічого нам не світить, пора вже зрозуміти,

Рятуйте свої діти, бо за рульом бандити.

Для них ми — біомаса, як другосортне м’ясо,

І скормлять нас собакам, як треба буде так їм.

Ми прикрили совість спортивними штанами

І тільки у кишенях махаєм кулаками,

А на біг-бордах наглі морди

Б’ються в груди дорогих піджаків.

Приспів.

Еволюція

Я довго думав, що я хотів би ще мати,

Чого і скільки по мішках наскладати,

Хто має гроші, той хоче мати їх більше,

Хто має владу, той вже на землю не зійде.

Приспів:

Лий! На нас воду лий, замало не буде.

Лий! Нам очі промий, щоб бачили люди,

Куди вони йшли дві тисячі років,

І ніби разом, а такі одинокі,

Щоб бачили всі, що ми залишаєм

Для нових людей, яких ще немає.

Лий! На нас воду лий...

Лий! Нам очі промий...

Я довго думав, що буде з нами за роки,

Чи, може, раптом щось поміняється трохи?

Чи, може, знову нам треба мавпами стати,

Щоби нормально спочатку жити почати.

Приспів.

Якби я знав

Я би сів на сходах,

Десять років навіть чекав,

Поки ти достигнеш,

Боже милий, якби я знав...

Я би застелив землю ніжними перинами,

Я би посадив дерева з апельсинами,

Яка різниця? — Того всього нема...

Я втопив би в морі

Свою зависть і своє зло,

Я би всіх пробачив,

Тільки щоби нам повезло.

Я б замалював стіни

Чудними картинами,

Я би закидав дорогу

Квітами чарівними.

Дорого коштує слово «любов»,

Часом не відчуєш, що ти знайшов,

Роки — то не гроші, їх не вернеш,

Раз її відкинеш — назад не візьмеш...

Життя як ескалатор:

Хтось зійшов, а хтось став,

Вся різниця в тому,

Що там в кінці не вокзал.

Я би написав, я б намалював,

Яка різниця?..

Дорого коштує слово «любов»,

Часом не відчуєш, що ти знайшов,

Роки — то не гроші, їх не вернеш,

Раз її відкинеш — назад не візьмеш...

Дорого коштує слово «любов»...

Роки — то не гроші, їх не вернеш...

Квінти

Вони жили красиво, як вміли,

Бісилися, пили вино і любили

Відкинутись в кріслах своєї машини,

Під музику рахувати години.

Приспів:

Та ніщо не вічне, а любов тим більше,

Він хотів як краще, а віддав назавжди,

А вона чекала, просто сил не стало —

І струна порвалась!

На заправках і в аеропортах

Було їм, як у ліжку, комфортно

Тулитися просто один до одного,

Так ніби навколо немає нікого.

Приспів.

Ти його болиш десь всередині,

Провалився міст на половині.

Мобільного екран плаче словами,

Може, і добре (весь куплет — 2).

А тепер вона з іншим шукає

Ту штуку, що буде їх вчити літати,

А пам’ять вперто ніяк не стирає

Попереднього юзера файли.

Приспів.

Я не тримаю зла

А знаєш, про мене різне говорять люди,

Бо люди різні, як й різне чули,

А що не чули, то добрехали,

Коли завидно стало.

Часом одні кричали, що я продався,

А другі: «Ти — молодець, не здався!»

І на чиєму тут боці правда,

Хто би нам всім сказав би?!

Приспів:

Я не тримаю зла зовсім ні на кого,

Жити кайфово так, як дякую Богу.

Я не тримаю зла зовсім ні на кого,

Жити кайфово так, як дякую Богу.

А знаєш, злі язики в чатах, в Інтернеті

Про мене кажуть, що я недалекий,

А інші чують ту силу слова

І кажуть, що помогло їм.

Шкода тих, що плюють, замість цілуватись,

Тих, що клянуть, замість усміхатись.

І часом хочеться їх послати,

А краще заспівати.

Приспів (2).

Радіо любов

2012

Говорили і курили

Ми познайомились з тобою у вагоні метро,

Людей напхалося конкретно, як сільодки в відро.

Мене до тебе притиснули, відвернутись я не міг,

І ми у позі еротичній були загнані в тупік.

Інтелігентний мужчина, український інженер,

Я від викиду гормонів три зупинки чуть не вмер.

Зашипіли двері, станція «Хрещатик» —

І народ почав з вагона, як картопля, випадати.

Переплетені тілами, виїжджаєм з-під землі

І відчуваєм, що так просто нам не розійтися, ні.

І я лечу, як метелик, забігаю в генделик,

Замовляю нам дві кави збудоражити уяву.

Приспів:

Ми цілий день так сиділи, говорили і курили,

Пахли димом і любов’ю, говорили і курили.

 Потім люди прийшли і до нас підсіли,

Ми посунулися трохи, говорили і курили.

І їли ми пиріжки, томатним соком запили

І з червоними вусами говорили і курили.

Потім трохи помовчали, трохи відпочили,

Взяли закурили і знов заговорили.

Коли вечором я сьорбав із пакета бульйон,

Нагадав собі, що не спитав у тебе телефон.

Кілька спальних районів, посередині

Дніпро, Київ — місто невелике, ми зустрінемось в метро.

І зранку знову ниряю у підземні тунелі,

І несе мене до тебе ця криклива канітєль,

І