Читати книгу - "Факультатив для (не) літаючої гарпії, Крістіна Логоша"

Їхня шкіра була вугільно-чорною, ніби вкрита товстим шаром фарби, яка приховувала їх справжні обличчя, але не було червоних моторошних тріщин, і очі майстрів — людські, а не червоні, як у того го, якого я зустріла у парку. Вони ніби полегшена версія тієї людини, яка врятувала мене від жінки-кішки.

Скрізь виблискували магічні спалахи, блищали зброя та артефакти. На звук руйнувань піднялися крилаті варти, що мешкали на нижніх поверхах Воронячого гнізда. Дракон відразу відреагував на повітряну атаку і зчепився з крилатками. Він літав навколо місця бою, випускаючи з пащі вогняне полум'я.

За метушні я намагалася розглянути Кіттерона. Вирішила вздовж стіни просуватися до того місця, де бачила його до нападу, але дорогу перегородив Фіц Тіція. З розсіченим плечем у вимазаному кров'ю плащі він дивився на мене збожеволілим поглядом. Виставивши вперед руку, він спробував упіймати мене.

З переляку я відсахнулася від нього і потрапила в міцні чоловічі обійми. Обличчя члена Ордену спотворило жах, коли від дотику чорних рук моя шкіра засяяла.

Помста майстра не забарилася. Тонкі чорні стрічки обплітали тіло кульгавого, змушуючи його битися у несамовитості. Я уткнулася обличчям у сильні груди, щоб не бачити того, що станеться далі. Майстер обережно обійняв мене за плечі, оберігаючи від зовнішньої небезпеки. По звуку вибуху я зрозуміла, що Фіца більше немає в живих.

А потім настала тиша…