Читати книгу - "Першому гравцеві приготуватися"

свій журнал з собою, це звичайний записник на спіральку, — сказала вона. — Дуже корисна річ, ще й коли всі мої записи в ОАЗі стерто. — Більше перегорнених сторінок. — Ось воно! По-перше, потрібно набрати понад сто вісімдесят тисяч балів. Після цього переконайся, що закінчуєш гру з рахунком, де останні дві цифри — шість, одинадцять або дванадцять. Якщо все зробиш, отримаєш сорок безкоштовних спроб.

— Ти абсолютно впевнена?

— Абсолютно.

— Добре, тоді почнімо.

Я почав свій ритуал перед грою. Розтяжка, потріскування кісточками пальців, розминка голови і шиї вліво та вправо.

— Господи, може почнеш вже? — сказав Ейч. — Я тут вмираю від напруження!

— Тихо! — сказав Шото. — Дайте людині зібратись.

Поки я закінчував психологічну підготовку, всі мовчали.

— Будь що буде — сказав я.

І натиснув кнопку «Перший гравець».

В «Tempest» використовувалася стара векторна графіка, зображення гри були створені за допомого неонових ліній на чорному тлі екрану. Гравець дивився зверху на тривимірний тунель, і, обертаючи круглий диск, управляв «стрільцем», який переміщувався по краю тунелю. Мета гри полягала в тому, щоб стріляти у ворогів, які виповзали з тунелю, одночасно ухиляючись від їхніх пострілів та уникаючи інших перешкод. Від рівня до рівня тунелі поступово ставали все складнішими геометричними формами, а кількість ворогів і перешкод різко зростала.

Галлідей поставив «Tempest» у режим Турніру, тому я не міг почати гру з рівня, вищого ніж дев’ятий. Мені знадобилось п’ятнадцять хвилин, щоб набрати більше 180 000 очок, і я втратив у процесі два життя. Навики призабулися більше, ніж я думав. Коли мій рахунок досяг 189412 очок, я навмисно пронизав стрілка шипом, втрачаючи останнє життя. Гра запропонувала ввести ініціали, і я нервово надрукував: В-О-В.

Коли закінчив, лічильник доступних спроб стрибнув од нуля до сорока.

Коли дикі вигуки радості моїх друзів порушили тишу, мене мало не вхопив серцевий напад.

— Арт3мідо, ти геній, — сказав я, коли шум затих.

— Я знаю.

Я знову натиснув кнопку «Перший гравець» і розпочав наступну гру, тепер зосереджуючись на побитті рекорду Галлідея. Я все ще хвилювався, але значно менше. Якщо не вийде цього разу, у мене було ще тридцять дев’ять спроб.

Під час перерви між рівнями Арт3міда спитала:

— То твої ініціали В-О-В? Що означає O?

— Ошелешений, — відповів я.

— Ні, серйозно, — вона розсміялася.

— Оуен.

— Оуен, — повторила вона. — Вейд Оуен Воттс. Гарно.

Коли почалася наступна хвиля атаки, вона знову замовкла. Через кілька хвилин я завершив другу гру з рахунком 219584. Не жахливо, але далеко від мети.

— Непогано, — сказав Ейч.

— Так, але й не добре, — прокоментував Шото. Тоді він, здається, згадав, що я міг його чути. — Я маю на увазі — набагато краще, Парзівалю. Чудово справляєшся.

— Дякую за нотки впевненості, Шото.

— Ей, послухай це, — сказала Арт3міда і зачитала зі свого журналу: — Творець «Tempest», Дейв Тойрер, взяв ідею для гри з кошмару про монстрів, які виповзають із землі і переслідують його. — Вона засміялася милозвучним сміхом, якого я так давно не чув. — Хіба не круто, Зі? — спитала вона.

— Справді круто, — відповів я.

Якимось чином мені стало спокійніше від самого лише її голосу. Думаю, вона це знала і тому продовжувала говорити зі мною. Я відчув приплив енергії. Знову натиснув кнопку «Перший гравець» і почав третю гру.

Всі дивилися, як я граю у повній тиші. Майже годиною пізніше я втратив останнє життя. Рахунок становив 437977.

Щойно гра закінчилася, заговорив Ейч.

— Погані новини, аміґо.

— Які?

— Ти мав рацію. Коли Катакліст вибухнув, група аватарів «шісток» чекала в резерві за межами сектора. Одразу після детонації вони заново увійшли до сектора і попрямували прямо на Хтонію. Вони… — його голос затих.

— Вони що?

— Вони щойно зайшли у ворота, близько п’яти хвилин тому, — відповіла Арт3міда. — Коли ти зайшов, ворота зачинились, але коли прибули «шістки», вони використали три ключі, щоб знову їх відкрити.

— Тобто «шістки» вже всередині воріт? Прямо зараз?

— Їх вісімнадцять, — сказав Ейч. — Кожен зайшов ув окрему симуляцію. Окрему копію воріт. Всі вони зараз грають у «Tempest», як і ти. Намагаються побити рекорд Галлідея. І всі вони використали лазівку, щоб отримати сорок безкоштовних спроб. Більшість з них грає не дуже добре, але один з них має талант. Ми вважаємо, що це Сорренто. Він тільки-но почав другу гру…

— Зачекай! — перервав його я. — Як ви можете все це знати?

— Тому що ми можемо бачити їх, — сказав Шото. — Усі в ОАЗі зараз можуть їх бачити. І тебе теж.

— Про що, чорт візьми, ти говориш?

— У момент коли хтось входить у Треті ворота, у верхній частині Табло з’являється онлайн відеотрансляція, — сказала Арт3міда. — Напевно, Галлідей хотів, щоб проходження останніх воріт було видовищним шоу.

— Зачекайте, — сказав я. — Ви хочете сказати, що весь світ останні чотири години спостерігав, як я грав у «Tempest»?

— Правильно, — сказала Арт3міда. — І зараз вони дивляться, як ти стоїш і говориш з нами. Тому слідкуй за язиком.

— Чому ви не сказали мені раніше? — закричав я.

— Ми не хотіли тебе хвилювати, — сказав Ейч. — Або відволікати.

— О, чудово! Відмінно! Дякую! — закричав я трохи істерично.

— Заспокойся, Парзівалю, — сказала Арт3міда. — Повертайся до гри. Тепер це перегони. І вісімнадцять аватарів «шісток» прямо позаду тебе. Так що потрібно виграти наступну гру. Зрозумів?

— Так, — сказав я, повільно видихаючи. — Я розумію.

Я