Читати книгу - "Ярмарок нічних жахіть"

— Дехто з консервативних журналістів називав СНІД ґейською чумою, і то з погано приховуваним задоволенням. То й була чума, але під вісімдесят сьомий чи десь тоді ґейська спільнота вже здобула доволі багатий досвід щодо цього. Ми зрозуміли обов’язковість двох базових превентивних умов — жодного незахищеного сексу і жодних спільних голок. Але молоді думають, що вони безсмертні, і, як приказувала моя бабуся, коли, бувало, вип’є: стоячий член свідомості не має. Особливо це справедливо, коли хазяїн того члена п’яний, під якимсь іншим кайфом і знемагає від сексуального потягу.

Оллі зітхнув, знизав плечима.

— Хтось ішов на ризики. Робилися помилки. Навіть після того, як вектори передачі стали добре зрозумілими, померли десятки тисяч чоловіків-ґеїв. Люди тільки зараз починають усвідомлювати масштаби тієї трагедії, коли більшість розуміє, що ґеї не вибирають собі сексуальної орієнтації. Великі поети, великі музиканти, великі математики і науковці — бозна-скільки їх померло до того, як їхні таланти змогли розквітнути. Вони помирали в канавах, у квартирах без гарячої води, у лікарнях, у притулках для злиденних, усе через те, що вони ризикнули провести з кимсь ніч, коли музика звучала голосно, вино лилося, а слоїчки відкорковувалися[241]. За власним вибором? І зараз чимало тих, хто скаже «так», але це нонсенс. Той потяг занадто потужний. Занадто первісний. Якби я народився на двадцять років пізніше, я міг би стати одним із тих загиблих. Мій друг Ноа також. Але він помер від інфаркту, у власному ліжку. А я помру від… не важливо. Тому що під п’ятдесят уже меншає сексуальних зваб, яким мусиш опиратися, і, навіть якщо спокуса потужна, мозок інколи здатний перебороти член, принаймні на достатній час, щоби вхопити кондом. Я не кажу, ніби від СНІДу не померло чимало чоловіків мого віку. Померли — нема дурнішого дурня за старого дурня, правильно? Серед них були й мої друзі. Але таких було менше, ніж тих молодих хлопців, які набивалися в ті клуби щовечора.

Моя власна ліга — Ноа, Генрі Рід, Джон Рубін, Френк Даймонд — інколи ходили туди, просто щоб подивитися, як ті молоді хлопці виконують свої парувальні танці. Ми не розпускали слинку, а тільки дивилися. Ми не так уже й відрізнялися від гетеросексуальних чоловіків, партнерів по гольфу, які раз на тиждень ходять у «Гутерз», просто щоб подивитися, як нахиляються офіціантки[242]. Такого роду поведінка може здаватися трішки жалюгідною, але вона не неприродна. Чи ти не згоден?

Дейв похитав головою.

— Одного вечора ми вчотирьох чи вп’ятьох завітали до денс-клубу, який називався «Довгоногі й гнучкі». Гадаю, ми вже було вирішили звідти йти, коли туди зайшов той хлопчина, сам-один. Схожий трохи на Девіда Бові[243]. Високий, у тісних білих велосипедних шортах і блакитній майці з обрізаними рукавами. Довге біляве волосся, зачесане вгору у високий кок, що було кумедним і в той же час сексуальним. Рожеві щічки — природні, не нарум’янені — з розсипом сріблястих блискіток. Губи бантиком — чи радше лук Купідона. Геть усі очі в тому закладі обернулися на нього. Ноа вхопив мене за руку і промовив: «Ось він. Оце Містер Зваба. Я віддав би тисячу доларів, щоб забрати його додому».

Я розсміявся і сказав, що на тисячу доларів він не поведеться. У такому віці й із такою зовнішністю все, що йому потрібно, — бути об’єктом захоплення й бажання. І мати класний секс якомога частіше. А коли тобі двадцять два, це часто.

— Доволі скоро він опинився в гурті приємного вигляду хлопців — хоча жоден і зблизька не мав такої гарної зовнішності, як у нього, — усі вони сміялися і випивали, і танцювали якісь оті модні тоді танці. Ніхто з них і погляду не приділив четвірці чоловіків середнього віку, які пили вино за столиком дуже далеко від танцмайданчика. Чоловіків середнього віку, які всього років за п’ять чи десять покинули намагання виглядати молодшими за свій вік. Навіщо йому було дивитися на нас, коли поряд усі ті чудові юнаки змагаються за його увагу?

І тут Френк Даймонд каже: «Він помре за якийсь рік. Побачимо, яким гарнюнім він тоді стане». Тільки він це не просто сказав; він це сердито прорік. Немов нагородив себе таким химерним… ну, я не знаю, свого роду втішливим призом.

Оллі, який вижив в епоху глибокої скритності, щоб жити в ту, коли ґей-шлюби є легальними в більшості штатів, знову знизав своїми тендітними плечима. Немов кажучи, що все те вода під мостом.

— Ото й був наш Містер Зваба, сукупність усього гарного, і бажаного, і недосяжного. Я його ніколи більше не бачив, поки не побачив знову два тижні тому. Ні в «Довгоногих і гнучких», ні «У Пітера Пеппера», ні у «Фужері», ні в якомусь із інших клубів, до яких я тоді ходив… хоча, тим часом як минала так звана Ера Рейгана, я відвідував ті заклади дедалі рідше й рідше[244]. Під кінець вісімдесятих відвідувати ґей-клуби стало надто химерним — немов береш участь у балі-маскараді з оповідання Едґара По про Червону Смерть[245]. Розумієш: «Нумо, усі разом! Відтягуймося, ще по фужеру шампанського та ігноруймо всіх тих, які мруть як мухи». Не було в тому більше радості, якщо тобі тільки не двадцять два і ти все ще перебуваєш під враженням, ніби ти куленепробивний.

— Мабуть, то було важко.

Оллі підняв не обручену з його ціпком руку і поводив нею в жесті «comme ci, comme зa» [246].

— І було, й не було. Радше схоже на те, що реабілітовані алконавти називають «життям на умовах життя».

Дейв розважував, чи не зупинитися вже на цьому, і вирішив, що не може. Подарований годинник занадто його збентежив.

— Оллі, послухай свого дядечка Дейва. Почуй оці не більші за двоскладові слова: «Ти не бачив того хлопця». Ти міг побачити когось трохи схожого на нього, але якщо твоєму Містеру Звабі тоді було двадцять два, тепер йому вже за п’ятдесят. Якщо він уникнув СНІДу тобто. Це просто фокус, який розігрує перед тобою твій розум.

— Мій старечий розум, — усміхнувся Оллі. — Мій близький до сенільності розум.

— Я нічого не казав про сенільність. Ти не такий. Але розум у тебе дійсно престарілий.

— Безсумнівно, але то був він. Він. Перший раз я його побачив на Меріленд-авеню, перед центральним в’їздом сюди. За кілька днів він байдикував на сходах ґанку під головним входом, курив якусь ароматизовану сигарету. Два