Читати книгу - "Людина розумна"

планеті еволюціонували відповідно до природного відбору. Жоден із них не проектувався якимось раціональним творцем. Жираф, наприклад, отримав свою довгу шию завдяки конкуренції між первісними жирафами, а не примхам якоїсь надраціональної вищої сутності. Первісні жирафи, які мали довші шиї, могли дістати більше їжі та, відповідно, дати більше потомство, ніж тварини з коротшими шиями. Ніхто (і вже точно не жирафи) не казав: «Довга шия дозволить зривати листя з верхівок дерев. Прикольно, подовжмо її». Краса теорії Дарвіна полягає в тому, що не потрібно припускати існування раціонального проектанта, щоби пояснити, як жирафи здобули свої довгі шиї.

Протягом мільярдів років раціональне проектування не розглядалося навіть як варіант, бо не було жодного розуму, здатного проектувати ті чи інші речі. Але ж мікроорганізми, які ще доволі нещодавно були єдиними живими істотами навкруги, мають дивовижні властивості. Мікроб, що належить до одного виду, може вбудовувати в свою клітину генетичні коди зовсім інших видів і, таким чином, здобувати нові здатності, такі як стійкість до антибіотиків. Проте, наскільки нам відомо, ці дрібні створіння не мають свідомості, цілей життя та здатності планувати свій день наперед.

На якійсь стадії такі організми, як жирафи, дельфіни, шимпанзе та неандертальці, виробили в себе свідомість та здатність до планування. Але, навіть якщо якийсь лінивий неандерталець і фантазував про птахів, настільки жирних та повільних, що їх можна було б легко нахапати повний мішок на обід, він не мав жодної можливості реалізувати цю фантазію. Йому доводилося полювати на птахів, які проходили природний добір.

Перша тріщина в старому укладі з’явилася приблизно 10 тисяч років тому, під час Сільськогосподарської революції. Розумні, які мріяли про жирних, повільних курей, виявили, що, коли парувати найжирнішу курку з найповільнішим півнем, частина їхнього потомства буде водночас жирною та повільною. Якщо ж парувати це потомство між собою, можна отримати цілу лінію жирних повільних птахів. Це була справжня раса курей, невідома природі, створена шляхом раціонального проектування не богом, а людьми.

Втім, порівняно з якимось всемогутнім божеством, Homo sapiens мали обмежені навички проектування. Розумні могли застосовувати вибіркове розведення, щоби обійти та прискорити процеси природного добору, які зазвичай впливають на птахів, але не могли програмувати зовсім нові характеристики, яких не було в наборі генів диких курей. Певною мірою, відносини між Homo sapiens та курками скидалися на багато інших симбіозів, що так часто виникають в природі самі по собі. Розумні здійснювали на курей спеціальний вибірковий тиск, що спричиняв поширення жирних та повільних птахів, так само як бджоли обирають квіти для збирання пилку, спричиняючи поширення яскравіших кольорів.

Сьогодні ж режим природного добору, який нараховує 4 мільярди років, постав перед іншим викликом. У лабораторіях усього світу вчені займаються створенням живих істот. Вони безкарно порушують закони природного добору, навіть незважаючи на вихідні характеристики організму. В 2000 році бразильський біохудожник Едуардо Кац вирішив створити новий витвір мистецтва: флуоресцентного зеленого кролика. Він звернувся до однієї французької лабораторії та запропонував їй гроші за створення кролика, що буде світитися за його планом. Французькі вчені взяли ембріон звичайного білого кролика, ввели до його ДНК ген зеленої флуоресцентної медузи – і вуаля! Один зелений флуоресцентний кролик для месьє. Гарненька така зелененька кролиця. Кац назвав її Альба.

Існування Альби неможливо пояснити за допомогою законів природного добору. Вона цілком і повністю є продуктом раціонального проектування. Вона також є провісницею майбутнього. Якщо потенціал Альби буде повністю реалізований (і якщо людство до того часу само себе не знищить), Наукова революція може виявитися значно більше, аніж просто черговим поворотом історії. Вона може виявитися найважливішою біологічною революцією з часів виникнення життя на Землі. Після 4 мільярдів років природного добору Альба стоїть на зорі нової космічної ери, життя в якій управлятиметься раціональним проектуванням. Якщо це станеться, вся історія людства до цього моменту буде переглянута як процес експериментів та навчання, що змінив самі правила гри під назвою «життя». Такий процес розглядатиметься з космічної точки зору мільярдів років, а не людських тисячоліть.

Біологи всього світу ведуть наполегливу боротьбу проти запровадження в школах ідеї раціонального проектування, яка суперечить еволюційному вченню Дарвіна та заявляє, що сама складність біології підтверджує наявність Творця, який наперед продумав всі біологічні деталі. Біологи праві щодо минулого, але іронія долі полягає в тому, що в майбутньому правими можуть виявитися якраз прихильники раціонального проектування.

Зараз, коли я пишу ці рядки, витіснення природного добору раціональним проектуванням може відбутися будь-яким із трьох способів: біоінженерії, створення кіборгів (кіборги – це істоти, що поєднують органічну та неорганічну частини) або неорганічного життя.

Про мишей та людей

Біоінженерія являє собою зумисне втручання людей на біологічному рівні (наприклад, введення нових генів), спрямоване на зміну форми, можливостей, потреб або бажань організму для реалізації якоїсь заздалегідь сформованої культурної ідеї, на кшталт художніх смаків Едуардо Каца.

Загалом, у біоінженерії як такій немає нічого нового. Люди використовували її тисячоліттями для зміни самих себе та інших організмів. Простим прикладом є кастрація. Люди кастрували биків упродовж, мабуть, 10 тисяч років, щоби створити волів. Адже воли менш агресивні, а тому їх легше привчити тягнути плуг. Люди також кастрували власну молодь, створюючи співаків сопрано з дивовижними голосами та євнухів, яким можна було безпечно довірити нагляд за гаремом султана.

Але нещодавні успіхи науки в розумінні роботи організмів, аж до клітинного та ядерного рівня, відкрили перед нами раніше небачені можливості. Наприклад, сьогодні ми можемо не просто каструвати чоловіка, але й змінити за допомогою хірургії та гормональної терапії його стать. Але й це ще не все. Уявіть собі подив, відразу та жах, з якими в 1996 році люди розглядали наведену нижче фотографію, що з’явилася в газетах та на екранах телевізорів.

45. Миша, на спині якої вчені виростили «вухо» з хрящових клітин корови. Моторошне відлуння статуї людинолева з печери Штадель. Люди фантазували про поєднання різних видів іще 30 тисяч років тому. Сьогодні вони можуть створювати такі химери насправді

Ні, фотошоп тут не винен. Це нічим не оброблене фото справжньої миші, на спину якої вживили клітини коров’ячого хряща. Вчені зуміли проконтролювати зростання нової тканини, надавши їй, у цьому разі, форму, схожу на людське вухо. Цілком можливо, що скоро ця технологія дозволить виробляти штучні вуха, які потім можна буде пересаджувати людям.[122]

Ще більші дива