Читати книгу - "Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

       - А скільки у нього шрамів на обличчі? – В’їдливо запитав Ярослав та кинув сердитий погляд на розгублену Єву.

       - Ти не повіриш, - сказав Алан. – Але я сказав майже те саме. Немає у нього шрамів на обличчі.

       - Отже, ніякий він не герой, - заявив Ярослав.

       - Герой. Просто гібриди не псували його обличчя, - сказала Фрося. – І це – дуже добре. Бо мій татко – найгарніший чоловік вашого покоління.

        Ярослав подавився маслиною з піци, і Алану довелося стукати хлопця по спині. Єва ж сиділа приголомшена. Не кожному дано спокійно відреагувати на таку новину: сестра-близнючка виявляється власною донькою. Спокійною залишилася лише Огняна. Для панни-Дракон все це дійство нагадувало виставу, чи серіал.

      - А де твоя мама познайомилася із твоїм татом? – Запитав Ярослав, коли привів своє дихання до норми.

      - Такі дані я не можу повідомляти, - задрала носика Фрося. – Інакше, я можу змінити майбутнє і - не народитися.

       - Хоча деякі кажуть, що я надто забобонний, - втрутився Алан, - але я все ж скажу. Ти вже не зникнеш. Бо майбутнє – то твоє минуле. І ти вже існуєш. Тож, твої батьки не можуть змінити тебе.

      - Але я все одно нічого не скажу, - сказала Фрося. – Бо це… це буде нечесно. До речі, ти знаєш, що зі мною трапиться? – Вона нервово схопила Алана за рукав.

      - Нічого. Нічого з тобою не трапиться.

      - Але ж …. Моя “Тітка”, - дівчина взяла останнє слово у повітряні лапки, - вона…

      - Нічого не трапиться, - ще раз, дуже твердо, сказав Алан. – Я тут для того, щоб нічого не трапилося.

      - А у неї темне волосся, - задумливо пробурмотів Ярослав. Фросю обурила така тупість. Волосся ж можна перефарбувати, а от деякі риси обличчя - змінити важко.

        - Може, - заявила підступна дівчина, - я волосся перефарбувала? Щоб відрізнятися від… Єви.

        - Я тобі дам – перефарбувала! – Обурилася Єва. – Тобі ще рано фарбувати волосся! Тим більше, що білий колір тобі дуже личить!

        - Я пожартувала, - знітилася Фрося. – Але там, у майбутньому, ти була не такою завзятою, як зараз.

        - У неї, мабуть, якійсь комплекс, - прокоментував Ярослав. – Материнський, мабуть. Не пощастило твоєму татові.

        - Ти просто йому заздриш, - відповіла Фрося. А Огняна розсміялася.

      Єва почервоніла: не так вже й приємно коли обговорюють твоє особисте життя із чоловіком, про якого ти й гадки не маєш. Єва ще раз придивилася до Фросі. Щось у манерах дівчини та в деяких рисах обличчя видавалося дуже знайомим. А може, це вона лише бажане видає за реальне?

     - Все одно не розумію, - сказав Ярослав, відправляючи ролу з вугром до рота. Єва фиркнула. Хлопець сердито на неї глянув та додав, - якщо панна Єфросинія… е… як ти казала тебе по-батькові?

       - А я і не казала, - фиркнула, так само, як Єва, Фрося, - Марина Петрівна може думати що завгодно про мої розумові здібності, але я не дурна.

       - Ніхто не каже, що ти дурна, - обурилася Єва. – Це директорка – дура.

       - Так от, - вела далі Фрося, яка звеселилася. – Чому ви направили мене у минуле і створили таку пам'ять усім, що я для них – дурепа? Як я маю почуватися, коли мої батьки – двоє геніїв? Хіба не можна було зробити мене, хоча б генієм математики.

       - Тому що, - відповів Алан. – Ти - не геній математики. Ти дуже корисна у світі, де треба боротися із гібридними Драконами. А у такому, нудному світі… Зрештою, справа не у кількості знань, а у тому, чи вмієш ти їх використовувати.

        - А все-таки, - не здався Ярослав. – Як так вийшло, що я пам’ятаю Чу… Єфросинію ще у десять років, коли вона лупцює хлопця, який знущався над жабою?

       - Це галюцинації, - зітхнула Огняна. – Скоро це мине. Якщо, звичайно, Фрося та Алан не залишаться тут. Зазвичай ми, Дракони, до життя людей не втручаємося. Живемо поміж людей, але не втручаємося.

      - Нічого собі! – Аж присвиснув Ярослав. – Запхали мені в голову купу різної інформації і…

      - Вибач, - знизала плечима Огняна. – Для мене цього ще не сталося. Я також постраждала, бо я пам’ятаю, як п’ять років спілкувалася із Аланом, в той час, як він реально з’явився тут лише декілька днів тому.

       - Це тому, - пояснив Алан, - що ми з Фросею потрапили до іншого часового виміру.

       - Як це? – Не зрозуміла Єва. Ярослав теж не зрозумів, але вирішив промовчати.

      - Було одне майбутнє. Там, до речі, Король Данило Галицький заснував Українську Державу від Уралу до Альп. – Єва та Ярослав зойкнули. – Потім я побіг ловити Всеволода, а минуле змінилося. І так змінювалося декілька разів.

       - І як виглядає Єва у тому вимірі? – Поцікавився Ярослав.

       - Ніяк, - буркнула Фрося. – Її там немає. Так само, як і у двох інших. І тебе також, - додала вона.

       - Тобто, - задумався Ярослав, - ми маємо дякувати тому Всеволоду, що він змінив минуле, і ми з Чупринкою тепер існуємо? – Алан задумливо кивнув.