Читати книгу - "Європейська конвенція з прав людини та кримінальний процес"

«Зана проти Туреччини» (Zana v Turkey), 18954/91, 25 листопада 1997 року.

69. У цій справі Суд відзначає, що від пана Зана не вимагали присутності на слуханнях у Діярбакирському суді національної безпеки, який засудив його до дванадцяти місяців позбавлення волі ... Відповідно до частини 4 статті 226 Кримінально-процесуального кодексу, прийняти у нього докази на свій захист запропонували Айдинському судові присяжних у рамках повноважень, делегованих йому судом національної безпеки ...

71. З урахуванням того, чим ризикував пан Зана, якого вже засудили до тюремного ув’язнення на термін дванадцять місяців, суд національної безпеки не міг, дотримуючись умови про справедливий судовий розгляд, ухвалювати рішення, не оцінивши прямо доказів, наданих заявником особисто … Якщо б заявник був присутнім на слуханні, то мав би нагоду, зокрема, пояснити, які в нього були наміри, коли він зробив свою заяву, і за яких обставин відбувалося інтерв’ю, міг викликати журналістів як свідків або вимагати пред’явлення запису.

72. Ні «непряме» слухання в Айдинському суді присяжних, ні присутність адвокатів заявника на слуханнях в Діярбакирському суді національної безпеки компенсувати відсутності обвинуваченого не може.

73. Отже, Суд вважає, ... що таке втручання в здійснення права на захист не може мати обґрунтування з урахуванням того чільного місця, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий судовий розгляд за змістом Конвенції.

«Константінеску проти Румунії» (Constantinescu v Romania), 28871/95, 27 червня 2000 року.

58. У цьому випадку Суд відзначає, що Бухарестський окружний суд, попередньо скасувавши виправдний вирок, постановлений у першій інстанції, встановив обґрунтованість кримінального обвинувачення, висунутого проти заявника, засудивши його за злочинний пасквіль, не заслуховуючи його свідчення щодо цього. Суд не задовольнили аргументи уряду, згідно з якими те, що обвинувачений виступав у суді останнім, було достатнім в цій справі. По-перше, він зазначає, що уряд і заявник не дійшли згоди щодо того, чи справді заявник останнім звертався до суду. По-друге, він підкреслює, що, хоча право обвинуваченого звертатися до суду останнім, безумовно, має важливе значення, проте не може бути прирівняним до його права бути вислуханим в ході судового процесу.

59. Отже, Суд вважає, що Бухарестський окружний суд встановив обґрунтованість висунутого проти заявника кримінального обвинувачення і визнав його винним у наклепі без того, щоб той мав змогу свідчити і захищатися. Він вважає, що Бухарестський окружний суд мав би вислухати докази, надавані заявником, зокрема з огляду на те, що цей суд був першим судом, що ухвалив йому обвинувальний вирок у справі, порушеній для встановлення висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

«Георгіос Папагеоргіу проти Греції» (Georgios Papageorgiou v Greece), 59506/00, 9 травня 2003 року.

37. ... у цій справі йдеться не про приховування доказів, а про відмову видати постанову про подання оригіналів документів, використовуваних як докази обвинувачення. Суди, що розглядали справу, на жодній стадії провадження не були в змозі дослідити витяги з файлу реєстрації банківського комп’ютера чи оригінали чеків або перевірити, чи подані їм копії відповідали оригіналам. Крім того, суд першої інстанції наказав знищити чеки, що, як вважали, були підроблені, — найважливіший доказ у справі заявника. Більше того, основою для засудження заявника за шахрайство були головно фотокопії відповідних чеків. З рішення апеляційного суду також можна побачити, що засобами, які використовували для вчинення шахрайства, були чеки і комп’ютер, який був потрібний для зміни даних у центральному комп’ютері банку. За цих обставин, Суд вважає, що подання оригіналів чеків мало вкрай важливе значення для захисту заявника, оскільки дозволило б йому, як він сам вказував, довести, що розпорядження про спірну оплату видавали інші працівники банку, а не він, і це спонукало б суддів дійти висновку, що звинувачення в шахрайстві були необґрунтованими...

39. Беручи до уваги той факт, що попри неодноразові клопотання заявника, основні докази не були належно подані і обговорені на судовому засіданні в присутності заявника, Суд робить висновок, що оспорюване провадження, взяте в цілому, не відповідає критеріям справедливого судового розгляду.

40. Отже, було порушення пунктів 1 і 3 (d) статті 6 Конвенції.

«Перна проти Італії» (Perna v Italy) [GC], 48898/99, 6 травня 2003 року

31. ... Суд погоджується з італійськими судами в тому, що коли навіть припустити, що долучення до справи двох газетних статей і протоколу допиту пана Казеллі могло б пролити світло на політичне вчення останнього і його взаємини з третіми особами, то ці заходи не могли б установити, що він порушив принципи неупередженості, незалежності й об’єктивності, притаманні його обов’язкам. Через цю вагому причину заявник ніколи і не намагався довести реальність поведінки, яка нібито суперечила цим принципам. Навпаки, його захист ґрунтувався на тому, що ці важливі судження і не потребували доведення.

32. З огляду на вищевказані міркування, Суд вважає, що рішення національних органів про відхилення клопотань заявника не викликають сумнівів у світлі статті 6 Конвенції, оскільки він не довів, що його клопотання про надання документальних доказів та про взяття свідчень у позивача й свідків допоможуть довести наявність поведінки, яку ставили за провину панові Казеллі. Із цієї позиції не можна вважати, ніби провадження у справі про дифамацію, ініційоване паном Казеллі щодо заявника, було несправедливим через спосіб прийняття доказів ... Отже, порушення пункту 1 і підпункту (d) пункту 3 статті 6 Конвенції не було.