read-books.club » Бойовики » Повзе змія 📚 - Українською

Читати книгу - "Повзе змія"

283
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку українською мовою "Повзе змія" автора Андрій Анатолійович Кокотюха. Жанр книги: Бойовики. Наш веб сайт read-books.club дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Додати в закладку:

Додати
1 ... 114 115 116 ... 129
Перейти на сторінку:
перевірено кількасот приватних осіб, що здають кімнати, квартири та навіть будинки в приватному секторі не через посередництво фірм і агенцій нерухомості, а самостійно — або подаючи приватні оголошення, або взагалі за допомогою знайомих, таких самих приватних осіб. Формально при бажанні в кожному такому випадку можна розгледіти порушення закону і як мінімум оштрафувати за несплату податків. Та всі в державі прекрасно розуміли бажання безробітного, бюджетника чи пенсіонера заробити зайву копійку на достойне існування і при цьому зберегти зароблене повністю, не відслинюючи щомісяця посередникові та податковій. Тому власників житла зайвий раз шугонули, бо в цьому випадку міліцію цікавили лише особи квартирантів.

За три доби в такий спосіб затримали трьох злочинців, що перебували в розшуку не перший місяць, а один, який убив свого компаньйона по бізнесу в Рівному, майже рік. У восьми квартирах квартиранти влаштували наркопритони. У двох кавказці облаштували перевалочні бази для в’єтнамців, лаосців, індусів та камбоджійців, яких переправляли транзитом через Україну. У трьох накрили борделі, в одній, двокімнатній, трійця молоденьких повій з Донбасу примудрялася четвертий місяць приймати клієнтів, а на Троєщині виявили кубельце, обладнане п’ятдесятитрьохрічним професором із Могилянки для інтимних зустрічей з коханцями. Батько двох синів чверть століття приховував від дружини свою справжню сексуальну орієнтацію. Словом, по всьому Києву йшли з широким волоком. У такий спосіб Баглай рано чи пізно мусив потрапити в сіті.

Це сталося вранці десятого жовтня. Дільничний та опер із Дарницького райвідділу подзвонили в двері квартири такої собі громадянки Бабич Галини Миколаївни, що працювала сестрою-господаркою у районній лікарні. За відомостями дільничного, однокімнатну квартиру доньки вона здавала. Донька вийшла заміж, у чоловіка була власна двокімнатна. Шлюбу не вийшло, подружжя розлучилося, житлову площу поділили через суд, розміняли двокімнатну на дві по одній. Донька Галини Бабич разом з її донькою, тобто онукою Галини Миколаївни, перебралася жити до матері. Її однокімнатну на вулиці Малишка, в семи хвилинах ходу від метро, вирішили здавати за сто двадцять доларів на місяць.

Вдома була лише семирічна онука. Вона відмовилася відчиняти двері чужим дядькам, нехай вони навіть з міліції, бо бабуся з мамою заборонили їй так робити. Взагалі-то в неї ангіна, тому її залишили вдома. Мама кудись пішла у справах, а бабуся — на роботі. Дільничний та опер звично зітхнули й посунули до лікарні. Галину Миколаївну довелося чекати хвилин із двадцять. Коли вона нарешті прийшла, то трошки злякалася візиту міліції. Так, призналася Бабич, вона вже більше двох років здає квартиру доньки. Квартирантів постачають виключно знайомі, їм довіри більше. В основному приятелька, що «працює» на залізничному вокзалі, здаючи квартиру подобово. Пару тижнів тому перенаправила до неї молодого хлопця. Юрою звати. Заплатив наперед, наче тихий, спокійний, на бандита не схожий. Чим займається? Не запитувала, їй діла немає, аби лиш у неї на квартирі не свинячив та наркотиками там не бавився. Та наче не схожий він на наркомана, взагалі на бандита не подібний. Звичайно, вона бачила багато бандитів та наркоманів, он по телевізору щодня їх показують… Баглая на фотографії впізнала відразу, навіть здивувалася: чого це міліція ним цікавиться? Галину Миколаївну заспокоїли: нічого серйозного. Але попросили проїхати разом із ними дещо з’ясувати, уточнити, підписати.

Поки жінку везли на таксі в райвідділ, надійшла ще одна інформація, ніяк не пов’язана зі знайденим лігвом утікача-вбивці. Сьогодні о десятій сорок ранку в касі номер тридцять два залізничного вокзалу продали один плацкартний квиток на завтра, одинадцяте жовтня, до Львова на прізвище Сивокінь. Касирка, виконуючи інструкцію, негайно повідомила міліцію. Затримувати пасажира на прізвище Сивокінь біля каси було ризиковано: якщо це Баглай, він відразу все зрозуміє. Навіть негайне блокування вокзалу не дасть гарантії, що він не почне прориватися зі стріляниною. Втрачати йому немає чого, покласти на місці парочку випадкових людей зможе легко. Отже, вирішено його відпустити. Все одно касирка зафіксувала для себе номер потягу, час його відправлення та номер вагона. Того, хто купував квиток, вона також устигла роздивитися. Щоправда, він насунув козирок шкіряної кепки на очі, тому жінка не ризикнула впізнавати Баглая на фото. Але це вже не мало значення: в шкіряній куртці і кепці його бачили таксисти в Слобожанську та Ромнах, стюардеси в літаках, працівники одеського та київського аеропортів і квартирна господарка.

Відомості про куплений квиток і квартиру надійшли майже одночасно. Особовий склад Дарницького райвідділу та оперативну групу Шостого управління, котра безпосередньо займалася розшуком Баглая, підняли мало не за бойовою тривогою. Підключили загін «Беркута». Вулицю Малишка вже в половині першої дня блокували повністю.

Техніки піднялися поверхом вище, подзвонили в квартиру, що розміщувалася просто над тією, де за всіма розрахунками переховувався Баглай. Господарі не відчиняли, очевидно, були на роботі. Заходити без санкції прокурора ніхто не наважився, тому в пожежному порядку почали розшукувати когось із господарів. Першою вдалося знайти господиню. Її привезли додому, попередивши по дорозі: від неї вимагається спокійно, без зайвого шуму, як вона це робить завжди, зайти до себе додому. Разом із нею зайде кілька працівників міліції. Вони будуть поводитися тихо. Початковий переляк змінився відвертою цікавістю, тож жінка, затамувавши дихання, спостерігала, як техніки, озброївшись спеціальними приладами, прослуховують підлогу. Висновок однозначний: у квартирі знизу нікого немає. Виходить, купивши квиток, її мешканець не поспішав повертатися додому.

Власниця квартири відчинила двері своїми ключами. Копіткого обшуку не знадобилося: в кімнаті біля дивана стояла спортивна сумка. Всередині — картонна коробка, повна доларів, пістолет Марголіна з коробочкою патронів і роздруковані на принтері аркуші паперу з текстами віршів. Кожен аркуш відксерений двічі.

У квартирі лишили засідку. Потрібний під’їзд контролювався щонайменше десятьма парами очей. Відбитки пальців знайшли на руків’ї пістолета, аркушах, дверних ручках, чашці, тарілках. Експертизу провели швидко й отримали підтвердження: Богдан Баглай знайшовся. Більше того: п’ятого жовтня під час нападу на квартиру поверхом вище помешкання журналістки Суржі в потерпілих стріляли саме з цього «марголіна». Таким чином, Суржа справді могла зіткнутися з Баглаєм на сходовому майданчику. Щоправда, його причетність до вбивства продюсера Малиновського й далі під сумнівом, доказів тому не виявлено жодних.

Нічого, недовго лишилося чекати. Ночувати Баглай прийде, вже сьогодні почне відповідати на всі запитання. Заодно розповість, для чого він посилав вірші журналістці з телебачення. Хоча криміналу в цьому немає жодного…

Негласна інструкція стосовно

1 ... 114 115 116 ... 129
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повзе змія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Повзе змія"