Читати книгу - "20 000 льє під водою"

— Я вважаю, що нас затерло в льодах, капітане.

— Затерло! Як накажете вас розуміти?

— Я хочу сказати, що ми не зможемо рушити ні вперед, ні назад, ні в який би то не було бік. От що означає слово «затерло», принаймні в цивілізованих країнах.

— Отже, пане Аронаксе, ви гадаєте, що «Наутілус» неспроможний вибратися з льодів?

— Важка справа, капітане! Пора року не та, і навряд чи можна розраховувати на танення льоду.

— Ах, пане професоре, ви вірні собі! — відповідав капітан Немо трохи іронічно. — Вам усюди уявляються пастки і перешкоди! Я ж запевняю, що «Наутілус» не тільки вийде з крижаного затору, але і піде далі!

— Себто на південь? — запитав я ошелешено.

— Так, пане, до самого полюса.

— До полюса? — вигукнув я, приголомшений його словами.

— Так, — холоднокровно відповів капітан, — до антарктичного полюса, до тієї невідомої точки, де сходяться всі меридіани земної кулі. Адже ви знаєте, що я роблю з «Наутілусом» усе, що хочу.

Так, я це знав! Я знав, що ця людина відважна до нерозсудливості! Але сподіватися подолати перешкоди, що перепиняють шлях до Південного полюса, ще більш неприступного, ніж Північний полюс, до якого марно намагалися дістатися иайвідважніші мореплавці, наважитися на таку божевільну затію міг тільки безумець!

Мені спало на думку запитати капітана Немо, чи не відкрив він справді цей горезвісний полюс, куди ще не ступала нога жодної людської істоти.

— Ні, пане, — відповів він. — Ми зробимо разом це відкриття. Те, що не удалося іншим, удасться мені. Ніколи ще мій «Наутілус» не заходив так далеко в південні моря; але, повторюю вам, він піде ще далі.

— Хотів би вірити вам, капітане, — відповів я з легкою іронією. — І я вам вірю! Ходімо вперед! Перешкоди для нас — ніщо! Розколемо ці суцільні льоди! Підірвемо їх! А якщо вони не піддадуться, почепимо крила «Наутілусу», і нехай він пронесеться над льодами!

— Над льодами, пане професоре? — спокійно запитав капітан Немо. — Ні, не над льодами, а під льодами!

— Під льодами? — вигукнув я.

І раптом я усе зрозумів. Мені стали ясні наміри капітана Немо. Чудесні властивості «Наутілуса» мали послугувати у цьому фантастичному заміру!

— Я бачу, що ми починаємо розуміти один одного, пане професоре, — сказав капітан, посміхнувшись. — Ви вже припускаєте можливість, — а я тверджу про успіх, — нашої спроби. Те, що нездійсненне для звичайного судна, цілком здійсненне для «Наутілуса». Якщо коло полюса виявиться материк, «Наутілус» зупиниться. Але, коли полюс омивається океаном, ми дійдемо до самого полюса!

— Мабуть, ви праві, — сказав я, перейнявшись його хвилюванням. — Якщо поверхня океану скована льодами, то глибинні шари вільні, відповідно до мудрого закону, за яким найбільша щільність морської води відповідає температурі вище градуса замерзання. І, якщо не помиляюся, надводна частина льоду перебуває у відношенні до підводної, як один до чотирьох?

— Майже так, пане професоре! На кожен фут айсберга, що виступає над рівнем моря, припадають три фути під рівнем моря. Оскільки ці крижані гори не перевищують ста метрів у висоту, тож, значить, товща їхньої підводної частини не більше трьохсот метрів. А що таке триста метрів для «Наутілуса»?

— Суща дрібниця, капітане!

— «Наутілус» може опуститися в найглибинніші води, де температура однакова під усіма широтами; а там не страшні нам і тридцяти-сорокаградусні морози, що сковують поверхневі води.

— Так, пане, цілком правильно, — відповів я натхненно.

— Єдина трудність полягає в тім, — продовжував капітан Немо, — що нам кілька днів поспіль доведеться пробути під водою, не поновлюючи запасів повітря.

— Тільки й того? — заперечив я. — Резервуари «Наутілуса» місткі. Ми їх наповнимо ущерть повітрям і, отже, не будемо відчувати браку кисню!

— Чудово придумано, пане Аронаксе, — сміючись, сказав капітан. — Але я не хочу, щоб ви звинуватили мене в нерозсудливості, а тому заздалегідь скажу, чого нам варто побоюватися.

— А саме?

— Тільки одного! Можливо, що море, — якщо море існує коло Південного полюса, — сковане суцільними льодами, і тоді, мабуть, нам не вибратися на поверхню!

— Невже ви, капітане, забули, який таран у «Наутілуса»? Невже не можна пустити судно по діагоналі прямо до крижаної стелі і пробити в ній отвір?

— Ага! Ви сьогодні неабияк кмітливі, пане професоре!

— І, нарешті, — продовжував я, усе більше і більше надихаючись, — чому б нам не зустріти на Південному полюсі вільне від криги море? Полюси вічної мерзлоти і географічні полюси не збігаються ні в Південній півкулі, ні в Північній; і поки не доведено напевно, дозволено припустити існування материка або ж вільних від криги морів у цих двох точках земної кулі!

— Я дотримуюся тієї ж думки, пане Аронаксе, — відповів капітан Немо. — Однак дозвольте зауважити, що, висунувши стільки заперечень проти мого проекту, ви нині засипаєте мене доказами на його користь.

Капітан Немо мав рацію. Я переплюнув його в сміливості. Тепер я зваблював його іти до