Читати книгу - "Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР."

Попри сотні боїв, в яких він брав безпосередню участь, доля його вберегла. А от двох синів на фронтах Другої світової він втратив: Юрія та Олеся.

Дивно, але автор загалом змістовної статті про Петра Дяченка А. Руккас чомусь не зміг однозначно оцінити діяльність цього вірного сина України. Пана Руккаса схвилювала співпраця легендарного українського командира з німцями, зокрема його участь у бойових діях проти поляків, або, як зазначив дослідник, проти "своїх колишніх друзів та колег". Добродій Руккас розцінив це як "безпринципність" Петра Дяченка, а відтак його постать в українській історії вважає "неоднозначною".

Суперечливе мислення демонструє київський історик, підтверджуючи тезу, що сума знань не завжди поєднується зі здатністю робити адекватні висновки.

Невже А. Руккас не розуміє, що "колеги поляки" Петра Дяченка в 1930-х роках та в час Другої світової війни були союзниками червоного тирана Й. Сталіна і ворогами України? Невже забув, що саме поляки 1920 року зрадили Українську Народну Республіку, розділивши її з червоними росіянами по Збручу, а в 1920 — 1930-х роках відзначилися нелюдською жорстокістю до українського населення Гуцульщини, Галичини, Лемківщини, Холмщини та Підляшшя? А в часи Другої світової війни хіба не поляки люто боролись проти Української повстанської армії, на прапорах якої світилося гасло української державності, та місцевого населення, яке підтримувало народних месників? Невже і роль УПА в українській історії добродій Руккас оцінює "неоднозначно" — бо ж ця збройна формація, як і Петро Дяченко, теж воювала проти окупантів-поляків?

На чиєму боці виступають такі дослідники? Якими очима дивляться вони на героїчно-трагічну історію нашого народу? Очима її сусідів?

Як би не було, та нікому не вдасться забруднити імена славних воїнів нашої Батьківщини. Вони повернулися в нашу свідомість на баских конях і з чорними прапорцями на списах. Такими вони були! І черепи та кістки на їхніх чорних знаменах означали тільки одне: "Україна або смерть!"

І згадується картина, гідна пензля і пера великих митців. Степ під Вознесенськом. Гудуть гармати більшовицького панцерника. Напівпритомний командир, у тифозній гарячці, з великим зусиллям, за допомогою козаків, сідає на коня і, не маючи сили витягти шаблю, підносить руку та, ледь тримаючись у сідлі, починає смертельну атаку на школу червоних командирів…

А Нестор Галайденко?! Оббризканий ворожою кров'ю козак із дівочим обличчям, сором'язливо усміхаючись, на питання, скільки голів поклав у бою, каже: "А хто його знає?.. Рахував до 18 — а далі надокучило!.."

Я й зараз бачу цю прекрасну посмішку!

Таке не забувається… Але ж ми забули…

Вічна слава козакам і старшинам полку Чорних запорожців та їхньому легендарному командирові Петрові Дяченку!

Роман КОВАЛЬ

На світлині — відтворений прапор полку Чорних запорожців Армії УНР.

ФОТОДОКУМЕНТИ

Петро БОЛБОЧАН. Копія.

Кримська група Петра Болбочана. Хортиця, квітень 1918 р. Копія.

Павло'ШАНДРУК, учасник походу на Крим під проводом полковника Петра Болбочана. Копія.

Олександр ЛІҐНАУ, генеральний хорунжий Армії Українського Держави. 17 листопада 1918 р. його арештував Петро Дяченко. Копія.

Віктор МАЛЕЦЬ (МАЛЬЦЕВ), полковник 1-го пішого Республіканського полку. Виступив на захист Петра Болбочана. Копія.

Лев ШАНКОВСЬКИИ, підхорунжий УГА, підпоручник Армії УНР, історик, автор спомину про Петра Дяченка. Копія.

Старшини 3-го Гайдамацького полку 1-ї Запорозької дивізії. Копія.

Кіннотник-болбочанівець. Копія.

Дмитро КУПЧАК, кіннотник Кримської групи полк. П. Болбочана. Мелітополь, кін. квітня, 1918 р. Копія.

Іван ЦАПКО, старшина Окремої кінної дивізії, автор спомину "Кінний бій під Сидоровим". Копія.

Старшини полку Чорних запорожців. Копія. 367

Бунчужний 3-ї сотні 1-го Лубенського кінного ім. Максима Залізняка полку Йосип ЗІЛИНСЬКИЙ з чотовим цієї сотні. Копія.

Юхим БОЖКО, отаман Запорозької Січі Заліщики, квітень 1919 р. Копія. "

Запорозька Січ Юхима Божка після переходу через Румунію. Заліщики, квітень 1919 р, Копія.

Старшина Запорозької Січі Юхима Божка (попереду з кинджалом) та директор учительської семінарії у Заліщиках Осип Маковей (праворуч від отамана). В першому ряді другий праворуч — отаман кінного куреня Запорозької Січі Олександр Недзведський. Заліщики, 17 квітня 1919 р. З оригіналу.

Михайло ОМЕЛЯНОВИЧ-ПАВЛЕНКО, командарм Першого зимового походу Армії УНР. Копія.

Андрій ГУЛИИ-ГУЛЕНКО, командир 1-ї Запорозької дивізії під час Першого зимового походу Армії УНР. Копія.

Андрій ДОЛУД, начальник штабу Першого зимового походу Армії УНР. Копія.

Михайло КРАГ, начальник штабу 1-ї Запорозької дивізії під час Першого зимового походу Армії УНР. 1920 р. Копія.

Олекса АЛМАЗІВ, командир кінно-гарматного дивізіону час Першого зимового походу Армії УНР. Копія.

Олександр ВИШНІВСЬКИЙ, підкомандир 3-го кінного полку Армії УНР. Копія.

Кость СМОВСЬКИЙ, командир 2-го Лубенського кінного ім. Максима Залізняка полку Окремої кінної дивізії. Копія.

Іван ЛИТВИНЕНКО, командир Збірного запорозького кінного полку під час Першого зимового походу. Копія.

Кінна атака в Зимовому поході. Малюнок Леоніда Перфецького. Акварель, 20х 26 см. Копія.

'Грудень 1919 р. Перед Різдвом. Гордієнківці по дорозі в околиці м. Умані після здобуття Ставища Запорозькою групою від денікінців.

Олійна картина хорунжого Теодора Грінченка". Копія.

Листівка "Новітні самураї — вояки Армії Української Народної Республіки в Зимовому поході. 6.12.1919 р. — 6.05.1920 р. Виконав артист-маляр Дмитро Поторока". З оригіналу.

Іван ДУБОВИЙ, командир Збірної запорозької пішої бригади під час Першого зимового походу Армії УНР. Копія.

Олександр УДОВИЧЕНКО, командир 3-ї Залізної дивізії. З оригіналу. Публікується вперше.

Левко БАЛИЦЬКИЙ, курінний полку Чорних запорожців. Серпень 1920 р. Малюнок Василя Перебийноса. Копія.

Карліс БРОЖЕ, помічник командира полку Чорних запорожців. Серпень 1920 р. Малюнок Василя Перебийноса. Копія.

Хорунжий 6-ї Запорозької бригади КОБИЛЯЦЬКИЙ, представлений за героїзм у бою під Коропцем до звання сотника. Серпень 1920 р. Малюнок Василя Перебийноса. Копія.

Поручник ШКУРАТ. Серпень 1920 р. Малюнок Василя Перебийноса. Копія.