Читати книгу - "Цілитель Азаринту, Рейгар"

Важко сказати, хто це може бути. Я розмовляв з багатьма істотами, які проходили повз мене або зупинялися, щоб подивитися в мій бік, — заговорив Луг. — Дуже добре. Людина біля вашого рівня. Я виконаю вашу пропозицію, якщо вона не поставить під загрозу Угоди в цілому.

.

— Гадаю, це спрацьовує,— послала Ілея.— І уважно перевіряй, чим ділишся.

.

Я навчився бути більш уважним у своїх відповідях, хоча мене засмучує те, що вчинки небагатьох тепер обмежують те, чого багато хто може навчитися,—заговорив Луг.

.

Я розумію, що ви маєте на увазі. Але магічні знання можна використовувати як зброю. Я б хотів, щоб ми могли просто поділитися всім, але, на жаль, світ так не влаштований. Академія в Рейвенхоллі принаймні надасть багатьом людям варіанти, і ви все ще можете поділитися більшістю своєї мудрості, — сказала вона.

.

Це вже справжнє диво, скільки істот живе в моїх очах. Іноді я забуваю, що за моїми межами немає простої пустки, — заговорив чоловік.

.

— Ми всі вчимося на ходу, Луг, — сказала Ілея і відчинила хвіртку. Вона сформувала в руці камінь і кинула його.

.

Крізь неї пройшла Морін, її тіло було вкрите деревяними обладунками з дивним металевим блиском. Її очі заблищали, коли вона подивилася на Луг. Її не бентежила щільність мани.

Ілея хотіла бути там, коли приїде, на випадок, якщо спробує щось прикольне. Не те, щоб вона припускала, що жінка була близька до того, щоб виступити проти Лугу. Але люди були хитрі, це вона знала, і Луг, врешті-решт, був цілком доброзичливим.

.

Морін вклонилася. Моє офіційне вітання, Нескінченний Луг.

І мої вітання вам. Дерево. Справді, добре зустріти свою справжню форму, юний цілитель, - говорив він.

— Вона теж цілителька? — запитала Ілея, спостерігаючи, як Морін відходить і зникає.

.

— Авжеж, хоч і не такий, як ти. Багато з тих, хто вивчає магію дерева, знайдуть у ній притаманну цілющу майстерність. Це дійшло до розуміння саме в листі. Вона перша, кого я знаю, хто зайшов так далеко, — заговорив Луг.

— Ти захоплюєшся нею, — сказала Ілея. Їй не потрібно було прикидатися. Вона трохи ревнвувала.

.

Вона залишається людиною, і, здається, не тією, хто хоче більше розширювати свої межі. Той час для неї, гадаю, давно минув, - заговорив чоловік. — Хоча так. Мало хто з вашого роду, здається, досягає ваших вершин влади. Вона одна з них, і я вважаю, що певна повага до цього виправдана.

.

Ілея підняла брови і посміхнулася.

.

Ви, звичайно, не рахуєте. Бо ти мій друг, — заговорив Луг. Її зневага до живих істот вже дратувала мене, коли її оповита пеленою форма намагалася звязатися зі мною. Вона не зневажатиме мої бажання тут, у моїх володіннях, - сказав Луг.

— Куди вона поділася? — спитала Ілея.

Цей простір призначений не для неї, а для тих, кого я вважаю друзями. Печера за межами цього домену їй підійде, - сказав Луг.

.

Ілея не могла стриматися, щоб не посміхнутися. Спасибі. Я думала, що тепер вона буде тут весь час.

.

— Я б посміявся з тебе, якби ситуація була іншою, — сказав Луг.

.

Дивно, що ти не такий, — сказала Ілея, хоча й визнала, що її вразливість до друга, особливо до Лугу, теж не зовсім нормальна.

.

Наступні кілька годин пролетіли швидко, медитація та загадки космічної магії займали розум Ілеї, коли вона чекала наступної ночі.

Акі перебив її раніше, ніж очікувалося. Біля дерева зявився один із Катів, його очі яскраво світилися, а щит був ледь помітний. Ілея. Я втратив Клесса.

Вона одразу встала. — Що ти маєш на увазі, що втратив Клесса?

Вона мала залишитися у своїй кімнаті. Ми з Клер сказали їй, і вона погодилася. Але тепер вона зникла, і в Рейвенхоллі від неї не залишилося й сліду.

Ілея підвелася. — Покажи мені, де.

.

Ми не можемо користуватися воротами. Вони знатимуть, що ми прийдемо.

Ілея зціпила зуби. Чому. Єдина довбана людина, на якій у мене не було сліду. Я клянуся трахнутися, якщо вона просто телепортується заради розваги.

?

Чи є там хтось? Клер чи Тріан? — запитала вона.

— Клер, — сказав Акі.

Хтось, хто може відстежити? — запитала вона.

.

— Я збираю вам команду, — заговорив Луг, перш ніж зявилася команда Вартових, два плаваючі спрайти, схожі на темних, гном і істота, схожа на богомола. Усі були до певної міри збентежені, але швидко зосередилися, ймовірно, їх проінформував Луг.

Ілея перевірила свої оцінки та активувала трансфер третього рівня. Заходьте, ховайтеся десь, — сказала вона жінці, перш ніж і вона, і команда зникли.

Вони зявилися в добре освітленій кімнаті, два великих вікна давали сонячне світло. Обидва були відкриті. Кімнату захаращували великі полотна, одні картинами, інші порожніми. Клер крокувала.

Ілея знайшла сліди на тканині і причепилася, зєднавши з собою всіх інших у кімнаті. Вони зявилися біля села, видно деревяні будинки та сосни.

Старий ледь не впав зі стільця, коли команда почала розходитися, і від усіх них спалахнула магія.

Ілея зцілила розум чоловіка. Нещодавно тут зявилася маленька дівчинка. Ти бачив, куди вона поділася?

.

Він широко розплющив очі. — Канни, скажи тобі, попросили заткнути мені рота.

?

Запитав хто?

.

Вона взяла золоту монету і поклала її йому в руку.

— Хтось ховається, — промовив богомол з дивними клацаючими звуками між словами. Він вказував на один з будинків. З димаря почав підніматися дим.

Переховуючи магів, люди наказували заткнути рота. Її викрали.

Ілея кинула монету в чоловіка і зазирнула в будинок, її аура проти телепортації активна. Там нікого не було. Вона зарядила свою космічну магію і послала хвилю в загальний бік.

Камінь і земля були підняті, деревяні балки тріснули всередину, коли двері були зірвані з петель. Все це скрипіло і тремтіло, передня стінка зламалася, коли вона почула удар зсередини, який звучав по-іншому.

Поруч зі звуком зявилася Ілея, тепер помітивши дивне мерехтіння у своєму сприйнятті. Її попелясті кінцівки накинулися і щось зачепили. На неї вдарило закляття. Блайт. Вона проігнорувала це, її шкіра лише чинила опір магії, коли вона наближала невидиму