Читати книгу - "Гібридні дракони, КАТЕРИНА ЧУЧАЛІНА"

       - Огняночко! Як же ж я за тобою скучила!

       - Мене вона вдарила по гомілці, - повідомив Алан Огняні, яка запитально поглянула понад головою темноволосої дівчини.

        - Так тобі й треба, - розсміялася Огняна. – Шкода, що я її не пам’ятаю.

        - Як? – Відірвала від Огняни свою голову Фросю. – А… зрозуміло.

        - Сідайте в авто, - відчинив задні дверцята Алан. – Ми вам дещо продемонструємо за містом.

        - Так я й сів, - відізвався Ярослав. – Ви приспите нас, а потім продасте у рабство, чи на органи.

        - Я можу за них поручитися, - вставила своє слово Фрося.

        - А чи ми можемо довіряти тобі? – Закусив нижню губу юний Микитенко. – Може, ти злодійка, яка зробила пластичну операцію і стала схожа на сестру Єви.

        - О, Боже! – Розсміялася Фрося. – це, мабуть дорожче, ніж користі від вас двох. Але мені подобається, як ти до всього скептично підходиш. Ще б ти виявив, хто нас зрадив. Ти це знаєш? – Останнє питання було адресовано Алану.

         - Здогадуюся, але не маю впевненості, - відповів юнак.

         - В’ячеслав чи пан Гна…. Пан, який закоханий у мою маму?

         - Може, ми спочатку рушимо? – Запропонувала Огняна. – Зараз ще сяє Сонечко. Тож ми могли б і пікнік влаштувати.

          Єва та Ярослав потопталися на місці.

          - Я не сідаю у авто до незнайомців, - повідомила Єва.

          - Я також, - підтримав однокласницю Ярослав.

          - Якщо ви мені не довіряєте, - сказав Алан, - то можете взяти електрошокер, чи ніж, чи ще якусь зброю.

          - Не вірте йому, - відізвалася Фрося. – Зброя для нього - лише забавка. Але, повірте мені. Я можу сісти всередину, щоб ви могли вискочити з авто щомиті.

          - Я за тебе відповідаю, - відповіла Єва та сіла у центрі заднього сидіння. Ярослав сів ліворуч від неї, а Фрося – праворуч. Фрося була задоволена.

        Поки вони рухалися містом, всі помовкували. Огняна вправно кермувала автівкою, але будь-якої миті міг вистрибнути навіжений водій, який не знав правил дорожнього руху. За містом, всі пожвавішали..

         - А де Смок? – Запитала Фрося Огняну та висунулася трохи уперед. Це змусило Єву підсунутися ближче до Ярослава. За звичних обставин, Єва вже б сварила свою близнючку. Але цього разу, вона лише зітхнула:

       - Фросько, можна трохи акуратніше. Ти не одна в авто.

       - О, вибач, - відповіла сестра, але не дуже впевнено.

       - Ми з ним посварилися, - відповіла Огняна. – Він полетів до Австралії. А я - залишилася тут.

       - Шкода. Ти з ним - гарна пара, - зітхнула донька пана Заправлюда. – Щоправда, ви вчинили дуже негарно, воли кинули мене у минуле.

       - Вибач. Але цього ще не сталося, тож я – не знаю про що мова, - відрізала Огняна, різко повернула, уникаючи дорожньої ями, і Фрося ледь не стукнулася головою.

       - У них була домовленість із твоїми батьками, - втрутився до розмови Алан. – Твої батьки трохи знали про майбутнє, тож домовилися із Огняною та Смоком, що у випадку зради, тебе переправлять до твоєї бабусі.

       - Але я хочу врятувати своїх батьків, - заявила дівчина.

       - Якщо впіймаємо Всеволода, то врятуємо, - відповів колишній вчитель.

       - Чупринка, - втрутився до розмови Ярослав. – А ти певна, що тебе не загіпнотизували?

       - Впевнена, - відповіла Фрося. Їй дуже хотілося назвати Ярославу своє справжнє прізвище, але вона стрималася: поруч сиділа Єва.

      Огняна зупинила свій темний джип на луговині, повній ще зеленої трави. Цього року погода довго була теплою.

      - Виходьте, - сказав Алан. – А тепер ми з Огняною продемонструємо вам, що не брешемо.

       Раптом, висока гарна білявка, із рудуватим відтінком волосся, що була вдягнута у вишуканий синій костюм, перетворилася на… золотавого Дракона. Єва зойкнула та заховалася за Ярослава. Хлопець роззявив рота та виступив уперед. Йому не хотілося, щоб Єва загинула. А Фрося заверещала від радості та кинулася обнімати морду, вкриту лускою.

       - Щось я не дуже певна, - сказала панна-Дракон Фросі, - що виховувала тебе. Ти не надто стримана.

       - Вона стримана, - пояснив Алан. – Але від всіх цих подорожей у часі, стриманість у кого завгодно пропаде.

       - Це… це… це… галюцинація чи голограма? – Запитала Єва.

       - Це - я, - образилася Огняна та махнула крилом. – Не вірите, прокотіться на мені.

       - Давай – я! Я прокочуся! – Зраділа Фрося.

       - Я тобі забороняю, - суворо мовила Єва. – Ще, чого доброго, впадеш.

       - Це зроблю я, - визвався Алан.

       - Ще чого, - образилася Огняна. – Дівчину на спині я ще якось переживу, а от хлопця….