Читати книгу - "Їхня кохана лялька, Алекса Адлер"

                                         Са-ард

Ще ніколи я так гостро не відчував, що втрачаю контроль над ситуацією. І причина усьому Женя.

Купуючи красиву ляльку для фізичних потреб, я навіть уявити не міг, що в результаті отримаю у свої руки справжню жінку. Зі своїм характером, почуттями, бажаннями, здатністю дивувати й ставити в глухий кут. Що мені вперше в житті захочеться не лише заволодіти, привласнити, брати, а й берегти, дбати, захищати... Придбавши іграшку, я натомість одержав живу дівчину, до якої вже почав відчувати щось… значно більше і глибше, ніж навіть власницькі інстинкти самця, який зустрів підходящу для себе, ласу самочку.

Вперше я задумався про це, коли зник брат. Коли, прийнявши єдиноможливе для мене рішення вирушати йому на допомогу, не зміг прийняти інше, яке до того вважав би за правильне. Я не зміг приректи на загибель Женю, запустивши програму самознищення свого швидкокрилого Саяре. Одна лише думка, що її не стане, змусила мене зазнати справжнього страху втрати, навіть болю.

Я тоді списав все на свою тривогу за брата та емоційну нестабільність, пов'язану з цим. Пояснив собі свій порив залишити їй корабель практичними міркуваннями, які видалися ще більш логічними на тлі того, яку кмітливість, відданість і рішучість Женя продемонструвала в результаті. Дівча не тільки не стало тягарем, вона реально дуже відчутно нам допомогла. Звісно, шкода таку вбивати.

І обманювався я рівно доти, аж коли раптом зрозумів, що ревную її до свого брата. Поступившись Шоа-дару нашим тепер уже спільним спальним відсіком, щоб він міг провести ніч разом з Женею, я не міг не думати про те, що вони там роблять без мене. Як він поводиться з нею, як вона віддається йому... чи думає про мене, чи порівнює... Навіть спіймав себе на побоюванні, що зовсім юна земна дівчина з набагато більшою ймовірністю віддасть перевагу не мені, а моєму молодшому брату, значно легшому в спілкуванні. Адже з ним вона не тримала дистанцію, не викала, і менше боялася його з самого початку. Віддалася йому першому, а від мене втекла.

Але я аж ніяк не готовий був змиритися з цією думкою. Не готовий поступитися.

Вперше я зустрів жінку, яку не просто захотів втримати, але й завоювати її почуття.

Це була найдивніша і найнеприємніша ніч у моєму житті. А вранці я ледве втримався, щоб не розбудити дівчину, насилу дочекавшись, коли вона прокинеться сама і я зможу нарешті заволодіти нею знову, затвердити свої права, відчути, що моя.

Всі сумніви щодо того, чи справді Женя наша з братом істинна обраниця, практично зникли. Якщо ми так реагуємо на неї в біосинтезоїдному тілі, то що буде, коли вона поверне собі справжнє?

Ніколи не думав, що ділитиму обраницю з Шоа-даром. Але, мабуть, доведеться. На щастя, це не видається мені неприйнятним.

Множинні шлюбні союзи в імперії Аша-Ірон не є чимось надзвичайним. Нехай і не густо, але вони зустрічаються. І найчастіше в імператорському Домі. Якщо спадкоємцями трону стають близнюки з полярною силою, їм завжди знаходять се-авін, єднальну, ту, що зможе злити докупи сили своїх се-аран і чоловіків у шлюбі. Але вперше в історії нашої імперії це місце зайняла не високородна ашара, і навіть не піддана Аша-Ірон. Володарі десь знайшли для себе дівчину з Землі, Ліну, яка не тільки впоралася з роллю єднальної, не тільки стала повноправною імператрицею нарівні зі своїми чоловіками й володарями, не тільки об'єднала дві споконвічно ворогуючі сім’ї, прийнявши ще третього чоловіка, а й підкорила серця трьох наймогутніших ашарів імперії. Це здається неймовірним.

І я б сам у це не повірив, якби не був тим, хто супроводжував імператорів і їхнього колишнього ворога, верховного жерця Сетору, коли вони шукали свою дружину, що втекла від них.

Вже тоді мені варто було зрозуміти, що землянки небезпечні для нас. Вони руйнують усі наші уявлення про себе і про свої бажання. Вони пробираються в саме нутро, змушуючи бажати їх не тільки тілом, не тільки розумом, а й чимось набагато глибшим.

Проте я й сам втрапив у цю пастку. Не знаючи навіть, чи вдасться повернути моїй обраниці справжнє тіло, не маючи змоги знайти та забрати її собі негайно. Всупереч здоровому глузду.

Так ще й ця личинка Чарпатчхе явно чогось хоче від Жені. І навіть зуміла утворити з нашою дівчинкою ментальний зв'язок в обхід моїх блоків та щитів.

Щось тут нечисто. Скільки б вона не зображала наївну безпосередність, я чую за всім цим якийсь підступний задум.

І нічого не можу із цим зробити. Тільки всіма силами захищати Женю.

У тому, що личинка хитрить і сильно, сумнівів немає. Але ми домовилися, я заприсягнувся, що доставлю її додому. А вона була досить обережна, щоб не переступати межу, після якої ці зобов'язання з мене було б знято. Якби не це, вже давно викинув би нахабне створіння у відкритий космос.

На щастя, час її перебування на нашому кораблі добіг кінця. Незабаром я передам нашу пасажирку її родичам і ми відразу ж заберемо Женю якнайдалі від цієї планети та її мешканців.

Поки що все відбувається без будь-яких ускладнень. Переконавшись, що мій джет не буде сприйнятий ворожим і не піддасться нападу, дізнавшись точні координати, куди мені необхідно доставити Чарпатчхе, і обговоривши деталі візиту, я негайно вирушив у дорогу. Женя залишилася під пильним наглядом Шоа-дара, в захищеному приміщенні, в якому ментально її ніхто не зможе дістати. Навіть ця нахабна личинка.

Прямуючи в одне з міст імар, раси, до якої й належить Чарпатчхе, мені вдалося зафіксувати незнайомої природи хвильове випромінювання, яке йшло від деяких скель і архітектурних споруд, що особливо вирізнялися своїми масштабами. Після швидкого аналізу бортові системи видали інформацію, що джерелом швидше за все є живі істоти. Щось схоже я чув у тих печерах, у яких утримували Шоа-дара. І створювали цю гулку вібрацію величезні личинкоподібні створіння, яких наша пасажирка назвала своїми нижчими.