Читати книгу - "Темна матерія"

На моєму обличчі її подих — солодкий і теплий.

Суть усього, що в мене асоціюється з домом.

Вона засинає відразу, глибоко вдихає й видихає.

Я думаю, що теж зараз засну біля неї, та коли заплющую очі, мої думки зриваються з цепу. Я бачу свої версії, які виходять з ліфтів. Сидять у припаркованих машинах. Стовбичать на лавках на тому боці вулиці перед нашим будинком.

Я бачу себе скрізь.

У кімнаті темно, тільки в кутку світяться спіралі калорифера.

У будинку мертва тиша.

Мені не йде сон.

Я мушу покінчити з цим.

Тихо вислизаю з-під покривал. Біля дверей зупиняюсь і озираюсь на Даніелу, яка солодко спить під горою ковдр.

Я йду коридором по скрипучому паркету, що ближче я підходжу до вітальні, то тепліше стає в будинку.

Вогонь ось-ось згасне.

Я підкладаю кілька полін.

Довго сиджу і дивлюся на вогонь, спостерігаючи, як поліно поступово розпадається на купку сяючих вуглинок, поки мій син тихенько похропує поруч.

Ця ідея вперше спала мені на думку ще сьогодні по дорозі на північ, і я й досі її обдумую.

Спершу вона здається божевільною.

Але що довше я її «тестую», то більше впевнююсь, що це, схоже, мій єдиний вихід.

У вітальні біля розважального центру стоїть столик, на якому примостився комп’ютер «МАС» десятирічної давності та допотопний принтер. Вмикаю комп’ютер. Якщо тут треба вводити пароль, або немає підключення до інтернету, то доведеться зачекати до ранку, коли я зможу знайти в містечку інтернет-кав’ярню або просто кав’ярню.

Але мені щастить. Тут є опція гостьового логіна.

Я запускаю веб-браузер і входжу в акаунт електронної пошти asonjayessenday.

Гіперпосилання й досі працює.

Ласкаво просимо до UberChat!

У маті присутні сімдесят два активні учасники.

Ви новий користувач?

Я натискаю «Ні» і входжу під своїм ім’ям і паролем.

З поверненням, Jason9!

Зараз здійснюється вхід в UberChat!

Розмова набагато довша і з такою кількістю учасників, що мене кидає в холодний піт.

Я пробігаю очима найсвіжіші повідомлення, надіслані за останню хвилину.

Jason42: Будинок порожній десь із полудня.

Jason28: Ну, і хто з вас це зробив?

Jason4: Я їхав за Даніелою від Елеанор-стріт, 44 до поліцейського відділку, що в Північній Каліфорнії.

Jason14: Що вона там робила?

Jason25: Що вона там робила?

Jason10: Що вона там робила?

Jason4: Поняття не маю. Вона зайшла всередину, так і не вийшла. Її «Хонда» все ще тут.

Jason66: Це означає, що вона знає? Вона все ще в поліцейському відділку?

Jason4: Не знаю. Щось відбувається.

Jason49: Минулої ночі мене мало не вбив хтось із нас. Він дістав ключ від мого готельного номера й увірвався до мене серед ночі з ножем.

Я починаю друкувати...

Jason9: ДАНІЕЛА Й ЧАРЛІ ЗІ МНОЮ.

Jason92: У безпеці?

Jason42: У безпеці?

Jason14: Як?

Jason28: Доведи.

Jason4: У безпеці?

Jason25: Як?

Jason10: Ти сучий син.

Jason9: Це не має значення, але так, вони в безпеці. А ще вони дуже налякані. Я довго все це обдумував. Я так розумію, що всі згодні з тим, що в будь-якому разі Даніелу й Чарлі ніхто й пальцем не сміє зачепити?

Jason92: Так.

Jason49: Так.

Jason66: Так.