Читати книгу - "Темна матерія"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
Вона втрачає останні крихти самовладання.
Наче крига раптом провалюється під моїми ногами.
— Про що питаєш?
— Я думаю... а ти це точно ти?
— Про що ти говориш?
— Звідки мені знати, що ти — мій Джейсон? Ти кажеш, що ти вийшов з дому на початку жовтня, і що ти не бачив мене аж до того ранку в поліцейському відділку. Але звідки мені знати, що ти — справді той чоловік, якого я кохаю?
Я опускаюсь на підлогу.
— Подивися мені в очі, Даніело.
Вона дивиться.
Крізь сльози.
— Невже ти не бачиш, що це я? Невже не віриш?
— Я весь час думаю про цей останній місяць із ним. Мене просто нудить.
— Як це було?
— Джейсоне, не муч мене. Не муч себе.
— Кожного дня, блукаючи в тому коридорі, в кубі, намагаючись знайти дорогу додому, я думав про вас обох. Я гнав від себе ці думки, але ж уяви себе на моєму місці.
Даніела розставляє коліна, я вмощуюся між ними, вона міцно притискає мене до грудей і запускає пальці в моє волосся.
— Ти справді хочеш знати? — запитує вона.
Ні.
Але я мушу.
Я кажу:
— Завжди хотітиму.
Я кладу голову їй на груди.
Відчуваю, як вони піднімаються і опускаються.
Вона веде далі:
— Чесно кажучи, спочатку було якось дуже дивно. Я тому так чітко й запам’ятала той вечір, коли ти пішов до Раяна на вечірку, бо мене вразило, як ти — він — поводився, коли повернувся додому. Спершу я подумала, що ти напився, але це було щось інше. Це було, наче... наче ти дивився на мене зовсім по-новому.
Я й досі пам’ятаю, хоч минуло вже стільки років, як ми вперше кохалися на моєму горищі. Я лежала в ліжку гола, чекаючи на тебе. А ти якийсь час стояв у ногах ліжка й дивився на мене. Мені здалося, що це вперше ти мене справді побачив. А можливо, то взагалі було вперше, що хтось на мене дивився по-справжньому. Це було щось надзвичайне.
Цей інший Джейсон дивився на мене саме так, і між нами виникла якась нова енергія. Це трохи схоже на те, як ото коли ти повертаєшся додому після вихідних, які ти провів на одній зі своїх конференцій, але набагато сильніше.
— Тобто з ним це було, наче між нами вперше?
Вона відповідає не зразу.
Якийсь час просто дихає.
Потім нарешті каже:
— Мені дуже шкода.
— Ти ні в чому не винна.
— Через пару тижнів до мене дійшло, що тут щось не те, і причина не в одній ночі, і не у вихідних. Я зрозуміла, що це в тобі щось змінилося.
— А що було не так?
— Мільйон дрібниць. Те, як ти одягався. Як ти збирався вранці. Про що говорив за вечерею.
— Як я з тобою кохався?
— Джейсоне.
— Будь ласка, не бреши мені. Я цього терпіти не можу.
— Так. Це теж було інакше.
— Краще.
— Наче це знову було вперше. Ти робив таке, чого ніколи не робив. Або давно не робив. Ніби я була чимось, чого ти не так хотів, як воно було тобі необхідне. Наче я була твоїм киснем.
— Ти хочеш цього іншого Джейсона?
— Ні. Я хочу чоловіка, з яким побудувала життя. Чоловіка, з яким я народила Чарлі. Але я мушу знати, що ти і є саме той чоловік.
Я сідаю і дивлюсь на неї в цій тісній ванній без вікон, посеред цього безміру порожнечі, яка відгонить цвіллю.
Вона дивиться на мене.
Така втомлена.
Спинаюсь на ноги, допомагаю їй встати.
Ми переходимо в спальню.
Даніела залазить у ліжко, а я вимикаю світло й умощуюсь біля неї під холодними простирадлами.
Рама скрипуча, і при найменшому поруху узголів’я грюкає в стіну, на якій тоді починають торохтіти рамами картини.
На ній спідня білизна й біла футболка, і вона пахне так, наче день не приймала душ — залишками дезодоранту з відтінком поту.
Мені це подобається.
Вона запитує в темряві:
— Що нам робити, Джейсоне?
— Я саме працюю над цим.
— Що це значить?
— Це значить: спитай
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темна матерія», після закриття браузера.