Читати книгу - "Хранителі"

— Вибач. Я постійно забуваю, які ви невинні, місіс Корнелл.

Трейвіс поцілував її в щоку. Його щетина трохи колола, але Норі було приємно. Хоча Трейвіс і був одягнутий у вчорашній одяг і не поголився, він здавався чистим, як немовля, якщо порівнювати з тією наволоччю, повз яку їм довелося пройти, щоби потрапити в цей кабінет.

Трейвіс промовив:

— Пробач, мені потрібно було прямо відповідати, бо ти ще не розумієш, коли я жартую, а коли кажу правду.

Нора кліпнула.

— Тобто поблизу Модесто немає ніякої племінної ферми?

— Ні. Але цим багато хто займається. Дівчата, які мріяли потрапити в шоу-бізнес, поїхати у Лос-Анджелес і стати кінозірками. Але їм не вдається, тому вони опиняються у таких от місцях у Лос-Анджелесі, чи ще далі на північ — у Сан-Франциско чи Лас-Вегасі. У більшості вони походять із досить поважних сімей і дивляться на це заняття як на тимчасову роботу, де можна дуже швидко заробити великі гроші. Таким чином вони готують собі плацдарм для ще однієї спроби пробитися в Голлівуд. Є мазохістки, яким подобається, коли їх принижують. Інші протестують проти батьків, перших чоловіків і проти всього чортового світу. Звичайно, є поміж них і повії.

— Повії тут шукають… клієнтів? — запитала Нора.

— Важко сказати. Дехто танцює, щоб мати якісь гроші на випадок, коли податкова служба постукає у двері. Вони декларують свій дохід як танцівниці, і це допомагає їм приховувати свій прибуток від проституції.

— Сумно, — промовила Нора.

— Так. У деяких випадках… у багатьох випадках це дуже сумно.

Нора вражено запитала:

— А той Ван Дайн дасть нам фальшиві паспорти?

— Гадаю, що так.

Нора подивилася на Трейвіса із серйозним виглядом.

— Ти, виявляється, знаєш про такі місця?

— Це погано, що я знаю про такі місця?

Нора на хвильку задумалася, а потім сказала:

— Ні. Розумієш… якщо жінка хоче одружитися, то їй потрібен чоловік, який знає, що робити в будь-якій ситуації. Це додає впевненості.

— В мені?

— Так. І впевненості в тому, що ми виплутаємося, врятуємо Ейнштейна і себе.

— Впевненість — це добре. Але в загоні «Дельта» перше, чому нас учили, це тому, що надмірна впевненість може бути згубною.

У цей час двері відчинились, і здоровило повернувся з круглолицим чоловіком у сірому костюмі, синій сорочці й чорній краватці.

— Ван Дайн, — відрекомендувався новоприбулий, але нікому не подав руки.

Він обійшов стіл і сів у крісло з пружинною спинкою. У нього було рідке світле волосся і гладкі, як у немовляти, щоки. Чоловік нагадував біржевого маклера з реклами: успішного, розумного, законослухняного і добре вдягненого.

— Я хотів поговорити з вами, бо мені цікаво, хто розповсюджує про мене цю брехню.

Трейвіс промовив:

— Нам потрібні нові документи: водійські посвідчення, страховка і таке інше. Але вони повинні бути першокласними, з усіма резервними копіями, а не якесь барахло.

— І я про те, — погодився Ван Дайн і здивовано звів брови. — Звідки, в біса, ви взяли, що я цим займаюсь? Боюся, вас неправильно поінформували.

— Нам потрібні першокласні документи з резервними копіями, — повторив Трейвіс.

Ван Дайн витріщився на них.

— Дозвольте заглянути у ваш гаманець. І вашу сумочку, міс.

Поклавши гаманець на стіл, Трейвіс сказав Норі:

— Все гаразд.

Нора неохоче поклала свою сумочку поряд.

— Можете встати, щоб Цезар вас обшукав? — попрохав Ван Дайн.

Трейвіс підвівся і жестом показав Норі вчинити так само.

Цезар — здоровило з кам’яним обличчям — обшукав Трейвіса з безсоромною старанністю і, знайшовши «Магнум 357», поклав зброю на стіл. Ще прискіпливіше він обшукав Нору, розстебнувши блузку і помацавши чашечки її бюстгальтера на предмет наявності мініатюрного мікрофона і записувального пристрою. Вона зашарілася. Нора не дозволила би продовжувати такий інтимний обшук, якби Трейвіс не пояснив їй, що шукає Цезар.

Окрім того, здоровань не виявляв жодних емоцій, наче був машиною, вибавленою від сексуального інстинкту.

Коли Цезар закінчив, вони присіли і трохи почекали, поки Ван Дайн ознайомиться із вмістом гаманця Трейвіса і сумочки Нори. Жінка було злякалася, що той забере всі гроші, але, мабуть, його цікавили лише їхні паспорти і ніж для м’яса, який Нора прихопила з собою.

— Добре. Якби ви були копом, — звернувся він до Трейвіса, — то вам би не дозволили носити «магнум», та ще й заряджений відповідними кулями. — Ван Дайн розкрив барабан і глянув, скільки в ньому куль. — Американський союз захисту громадянських свобод добряче схопив би вас за зад.

Він посміхнувся до Нори.

— А жінки-копи не носять із собою ножі для м’яса.

Саме тоді вона зрозуміла, що Трейвіс мав на увазі, коли говорив, що револьвер — це не засіб безпеки, а посвідка.

Ван Дайн і Трейвіс хвильку поторгувалися і зійшлися на шести тисячах п’ятсот за два набори документів з «усіма резервними копіями».