Читати книгу - "Сестри назавжди, Маїра Цибуліна"
Шрифт:
Інтервал:
Додати в закладку:
- Бо вони не мої батьки, - відповіла та.
- Аво, я називаю бабу мамою, а діда - татом.
- То ти, а то я. Володя теж не називає вас батьками.
- Ну, то Володя, - захищала Ольга зятька.
- Наче я якась інша.
- Володя жаліється, що ти нічого робити не хочеш.
- Ая! Це він нічого робити не хоче.
- Він каже, що стірає сам більо з ліжка.
- У мене сили немає викручувати його. Та й до того ж Володін тато теж стірає більо сам.
- А це я знаю. Але сваха просто слаба і вона не може стірати, а ти ж така діваха і не можеш викрутити?
- Ми навіть посуд з ними поділили і варимо окремо.
- Ну це непогано. На тебе свати там не гарчать?
- Та трохи. Попробуй вжитися з чужими людьми.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Сестри назавжди, Маїра Цибуліна», після закриття браузера.
