Читати книгу - "Письменник, Руслан Баркалов"

Вони сиділи в номері готелю. Роан мовчав. Він дивився на дівчину. А та, в свою чергу, старалася не заважати йому думати. Саме так, думати. Він як письменник повинен про щось думати у цей момент, щось аналізувати, щось переосмислювати. А для цього потрібна тиша.

Повне розуміння – це головна річ у відносинах між закоханими. Взаєморозуміння – це те, що дає свободу обом. Те, що дозволяє відчувати себе вільним птахом в небі і разом із тим тут на землі, поруч з коханою людиною.

Ось вона – таємниця на двох. Таємниця життя, повної гармонії і розуміння. Ідеал чи не так? А хіба це щось таке зовсім не реальне? Хіба воно якесь недоступне для всіх, а тільки для обраних? Ні, доступне. От тільки не всі хочуть цього. Не хочуть вчитися любити. Саме так, не хочуть вчитися. І нічого дивного в тому нема. Адже майже все у нашому житті приходить з якимось досвідом. А хіба не так? Просто одні приймають а інші – ні. От і все.

Ален приймала все так, як і повинно бути. Вона ніколи не влаштовувала нікому істерик, не шукала у відносинах власної вигоди. Зате вона вміла чекати і любити. А для кохання головне – це вміння віддавати себе тому, кого любиш. І вона це могла робити, не зважаючи ні на що.

Вона не знала прийде він чи ні але чекала. І разом із тим не гризла себе порожніми фантазіями, вигадками, ілюзіями спокушеного розуму, як це часто буває. Вона не вимагала до себе нічого. Вона просто любила його самого. Його а не своє відображення поруч з ним. Тому він і повернувся.

Адже вона жінка. Вона вміє приймати, вміє відчувати і вміє не помилятися.