Читати книгу - "Корсунь-Шевченківська битва: сторінки історії."

архівними документами, в оточення потрапили 57 піхотна дивізія (з частинами 389 піхотної дивізії), 72 і 88 піхотні дивізії, корпусна група Б (дивізійні групи 112, 255, 332 піхотних дивізій), 5 танкова дивізія СС «Вікінг» з підпорядкованою добровільною штурмовою бригадою СС «Валлонія», корпусними групами 11 і 42 армійських корпусів, з тиловими службами, з «хівіс». За повідомленнями 8 армії, в оточення з обох корпусів потрапило близько 56 тисяч осіб. Ця цифра повторена А. Бухнером та в книзі «Panzer Grenadiere»: в оточенні були частини одинадцяти дивізій, загальною кількістю 56 тисяч осіб.

За Дугласом Нешом, в оточення потрапило 60 тисяч осіб. Це воїни 57, 72, 88 піхотних дивізій, 5 танкової дивізії СС «Вікінг», добровільної штурмової бригади СС «Валлонія», корпусної групи Б, частин і з’єднань 11 і 42 армійських корпусів.

Радянська сторона при підрахунках кількості оточених завжди базувалась на трофейних звітних картах німецького Генштабу. На їх основі був зроблений висновок, що на початок операції на корсунському виступі знаходились 10 піхотних дивізій, танкова дивізія, добровільна штурмова мотобригада, численні засоби підсилення із складу 8 армії. Називаючи кількість воїнів 80 тисяч, що потрапили в оточення, радянською стороною не було враховано те, що з 10 піхотних дивізій 6 були дивізійними групами.

За сучасними російськими джерелами, оточене німецьке угруповання нараховувало до 50 тисяч осіб, на озброєнні було до 230 танків і штурмових гармат. Цифра оточених явно занижена. Сучасні західні дослідники стверджують, що в оточення потрапило 60 тисяч німецьких солдатів і офіцерів.

За німецькими архівними джерелами, які базуються на відомостях особового складу, що перебували на постачанні, в оточення потрапило 54 тисячі осіб. Необхідно враховувати також і те, що із названої кількості частина воїнів тилових підрозділів в оточення не потрапила. Тому багато дослідників вважає, що статистичні протиріччя і виникають саме з того, що кількість воїнів за штатним розписом і за реальним станом не завжди співпадали.

В оточенні було 80 діючих танків і САУ і в ремонті — 26, зокрема, у 5 танковій дивізії СС «Вікінг» було діючих 13 танків Pz-IV, 19 танків Pz-III і 4 штурмові гармати StuG III; у штурмовій мотобригаді СС «Валлонія» — 10 штурмових гармат StuG III.

4 лютого радянське радіо вперше оголосило про оточення і створення «котла» навколо німецьких частин на корсунському виступі.

Якщо під Сталінградом оточені німецькі війська утримували позиції, чекаючи допомоги Манштейна ззовні, то під Корсунем-Шевченківським тактика кардинально змінилась. Одночасно з тим, як Манштейн наносив удари військами на зовнішньому фронті, група Штеммермана постійно намагалася вирватися самостійно, концентруючи великі сили на головних напрямках. Оточення було порівняно неглибоким. Тому частина воїнів зі складу оточених частин знаходилась за кільцем оточення, у тому числі 1858 солдатів із тилових служб 88 піхотної дивізії.

3 метою виведення війська з оточення на зовнішньому фронті під командуванням представника Ставки Гітлера генерал-полковника Балліса було створене ударне танкове угруповання у складі: 1 танкова дивізія СС «Лейбштандарт СС „Адольф Гітлер“», 16 і 17 танкові дивізії, 34 піхотна дивізія і 332 дивізійна група, і 4-5 лютого танкове угруповання почало наступ у напрямку Винограду, Вотилівки, Косяківки. 130 танків 11 і 13 танкових дивізій із району Скотареве і Кавунівка атакували в напрямку на Лебедин і Шполу. Зайняли Товмач, Водяне і Лип’янку. В Іскреному вели бої 14 танкова дивізія кількістю 8942 особи (у тому числі бойова група фон Брезе, яка також вела бої в оточенні), 11 танкова дивізія, кількість якої становила 12464 осіб.

4 лютого в оточення прибув майор Биттл, який зустрівся з генералом Лібе і полковником Гедке і передав їм два варіанти прориву військ з оточення: перший — зосередження військ на південному сході від Городища і прорив до плацдарму Іскрене; другий — зосередження військ у районі Квітки-Глушки-Деренківець, а потім нанесення удару на Моринці для з’єднання з 3 танковим корпусом. Для проведення атаки у смузі 3 танкового корпусу були готові 15 боєздатних танків Pz-IV і 18 штурмових гармат StuG III, 8 танків «Пантер» та 8 танків «Тигрів» 17 танкової дивізії; у 16 танковій дивізії — 8 танків «Тигрів».

Оточені німецькі війська силою до двох піхотних дивізій з танками і самохідною артилерією розпочали наступ з рубежу Валява, Прутильці, Стеблів у напрямку Квітки, Тараща, Шендерівка. Внаслідок жорстоких боїв на кінець дня вони оволоділи північною частиною Таращі.

Німецьке командування вживало всіх заходів, щоб утримати в оточенні кожний населений пункт. Найжорстокішими були бої за Вільшану, що продовжувались до 5 лютого. Тилові служби 5 танкової дивізії СС «Вікінг», добровільний мотопіхотний батальйон СС «Нарва» і саперний батальйон СС, що оборонялися в районі цукрового заводу, утримували населений пункт від переважаючих сил противника з 28 січня по 5 лютого, зайнявши при цьому кругову оборону. Втрати 5 танкової дивізії СС «Вікінг» у боях за Вільшану були близько 400 осіб. За радянськими даними, у Вільшані було знищено рештки мотопіхотного полку СС «Германія», мотопіхотного полку СС «Вестланд», батальйон СС «Нарва», 39 естонський добровільний батальйон, учбовий батальйон танкової дивізії СС «Вікінг». Однак, як свідчать архівні матеріали, це не відповідає дійсності.

Радянські частини звужували площу «котла» з усіх сторін. 5 лютого вони підійшли до Квіток, зайняли Шендерівку і наступали звідти до центру «котла» на сході, не зустрічаючи організованого опору.

На зовнішньому фронті цього дня лише 1 танкова дивізія СС «Лейбштандарт СС „Адольф Гітлер“» відправила в бій свою бойову групу. Вона складалась із 12 штурмових гармат з піхотою 1 мотопіхотного полку. На середину дня група висунулась із Нової Греблі в район Тинівка, де розгорівся важкий бій. Обстановка ускладнювалася тим, що навіть гусеничні машини не могли просуватись. Не могли рухатись і танки «Пантери», які мали широкі гусениці і здійснювали незначний тиск на грунт, незважаючи на свою велику вагу (45 тонн). У районі Лип’янка вели бойові дії 3 і 14 танкові дивізії.